За інформацією: Суспільне Вінниця.
Максим Гребельський. Суспільне Вінниця
Бойова медицина від початку повномасштабного вторгнення змінилася, а "золота година", коли треба надати допомогу пораненому, часто стає недосяжною. Так говорить начальник медичної служби 1 батальйону безпілотних систем "Хижаки висот" 59 окремої штурмової бригади імені Якова Ганзюка Максим Гребельський з Вінниччини. За його плечима понад десять років у війську, сотні евакуацій поранених і загиблих, а також робота під ударами дронів та артилерії.
Про те, як рятують поранених, що допомагає військовим не втратити людяність і яке життя він уявляє після війни — бойовий медик розповів Суспільному.
"Не розумію, як можна бути осторонь"
До війська Максим Гребельський прийшов понад десять років тому. За освітою він технік-програміст, однак цивільну професію залишив майже одразу після початку служби. Перед повномасштабним вторгненням намагався повернутися до мирного життя, але залишатися осторонь війни, за його словами, не зміг.
"Я навіть не розумію, як можна бути осторонь, коли йде війна, і сидіти на це дивитися. Я навіть уявити такого не можу".
Максим Гребельський з кореспонденткою Суспільного Ельвірою Бондаренко. Суспільне Вінниця
Перші роки повномасштабної війни Максим служив водієм-санітаром у 10 батальйоні бригади. Його завданням була евакуація поранених і загиблих із "червоної" зони до місця передачі медикам. Згодом він очолив медичну службу 1 батальйону безпілотних систем "Хижаки висот", який, за його словами, став популярним після збиття першого Мі-8Радянський багатоцільовий вертоліт, розроблений ОКБ М. Л. Міля на початку 1960-х років. Наймасовіший у світі вертоліт із двома двигунами, один із наймасовіших вертольотів в історії авіації. Широко використовують для виконання багатьох цивільних і військових завдань..
"Мі-8 був збитий дроном, по факту, за 500 доларів. Це був перший випадок в Україні, коли збили дроном вертоліт. Але так сталося, що ми збили ще одного. Це самий, так сказати, заброньований гвинтокрил в їхній армії (армії РФ — ред.).
Сьогодні підрозділ воює на Покровському напрямку. За словами військового, зараз бійці виконують бойові завдання на території Дніпропетровської області.
"Напрямок залишився Покровський, але, на жаль, самі розумієте і знаєте, що це вже не наше місто. Тимчасово ми зараз в Дніпропетровській області. Донецький напрямок", — сказав Максим Гребельський.
До обов'язків медика входять організація евакуації, надання допомоги пораненим, навчання військових тактичній медицині та медичне забезпечення батальйону.
"Найважче — це зараз дістатися до місця евакуації"
За словами Максима Гребельського, найбільше за роки війни змінилася саме евакуація поранених: якщо у 2022 році головною небезпекою були артилерія та міномети, то нині практично кожен маршрут контролюють російські безпілотники, розповів медик.
"Колись ти міг максимально розраховувати свій час і можливості. Зараз із FPV-дронами дуже важко організувати правильну евакуацію. Перед тим потрібно дуже багато зробити роботи й обдумати кроків, щоб не знищити по дорозі своїх же людей і себе. Тобто найважче — це зараз дістатися до місця евакуації.
По дорозі до місця, звідки потрібно зробити евакуацію, є багато факторів.
Це міни, дрони-ждуни, які сидять постійно, майже всю дорогу. Вони є кожен кілометр-два. Тобто до точки, де є поранення, може бути до 20 дронів-ждунів".
Перед кожним виїздом, розповів військовий, українські оператори безпілотників перевіряють маршрут, шукають замасковані дрони в засідках та розчищають шлях для евакуаційної машини.
Саме тому найскладніше сьогодні — не лікування, а можливість дістатися до пораненого, сказав військовий.
Чи працює правило "золотої години"
Попри всі труднощі, медики намагаються дотримуватися принципу "золотої години" — доставити пораненого до медичної допомоги якомога швидше.
"Люди, які сидять там, думають, що це ще реально. І, згідно деяких нормативних документів, так має навіть бути. Але, по факту, це дуже важко зробити. Ми максимально стараємося, щоб це так було. Іноді навіть разів 7-6-10 в нас так і виходить. Стараємося максимально швидко це зробити. Ми підготували техніку, щоб доїхати, і навіть при ударі дрона ми могли рухатись далі".
Максим Гребельський. Суспільне Вінниця
Втім, додає Максим, у піхотних підрозділах ситуація часто значно складніша.
"Буває, що евакуація триває кілька днів. Це може бути сім днів, а може бути й місяць, коли людину підтримують на позиції, скидаючи медикаменти дронами. Бо ні медик, ні машина туди доїхати не можуть".
Евакуація за кількасот метрів від російських позицій
За роки служби військовому неодноразово доводилося забирати поранених поруч із позиціями окупантів. Так було, зокрема, з евакуацію біля Нетайлового, коли до російських військ залишалося кілька сотень метрів, а також операцію поблизу Гірника, де довелося рятувати екіпаж українських операторів безпілотників.
За його словами, коли фронт швидко змінюється, то іноді певний час незрозуміло, де саме перебувають свої, а де російські війська.
"Там буквально вся вулиця горіла"
Найважчою евакуацією Максим називає операцію на Донеччині.
Тоді медики двічі намагалися прорватися до двох важкопоранених бійців.
"Кожна евакуація найважча, бо це відповідальність за чиїсь життя. Це ми були в Донецькій області, вивозили з населеного пункту двох поранених. Один з них був дуже важкий. Там буквально вся вулиця горіла. І будинок, де він був, теж. В нього була ампутація ноги, руки і розірваний живіт.
З першого разу до пораненого не могли доїхати.
Артилерія била по нас і дрони постійно коригували. І зв'язку з хлопцями вже не було. Ми коли заїхали, то забрали. Ми не знали, куди бігти, воно горіло просто все там", — розповів Максим..
Під постійними обстрілами група змогла забрати одного пораненого, але вже дорогою дізналася, що на позиції залишився ще один військовий. Через відсутність зв'язку медикам довелося повертатися назад.
"Він нас чув, але не міг відповісти, в нього рація працювала тільки на прийом. Він не міг нам відповісти. Ми його не змогли Ми думали, що він вже згорів, але він просто відійшов, виявляється, звідти вже ближче до нашої території".
Одного із двох бійців вдалося врятувати. Інший помер у лікарні через два дні.
За словами медика, одним із найскладніших випадків став військовий із множинними травматичними ампутаціями, важкими опіками та пораненням обличчя.
"Він не міг говорити, не бачив, не розумів, де знаходиться. Коли ти його торкаєшся, щоб утримати, шкіра просто починає злазити в руках».
Евакуація загиблих
Максим Гребельський каже, що за роки війни його підрозділ евакуював сотні тіл загиблих військових.
За його словами, лише у перший рік повномасштабного вторгнення йшлося про кілька сотень таких евакуацій.
Водночас у батальйоні є лише двоє військових, яких досі вважають безвісти зниклими.
"Ми не змогли їх фізично забрати, тому що це вже була окупована територія. На жаль, не завжди все залежить від нас".
За словами військового, постійна робота зі смертю змінює людину.
"Я настільки до цього звик, що почав ставитися по-іншому. Інакше я не зміг би виконувати цю роботу. Але бувають дні, коли все згадується. Особливо ті, з ким пройшов дуже багато, а потім його вже немає".
Чому не кожна евакуація завершується успішно
Один зі своїх дописів у соцмережах Максим присвятив ситуації, коли його група кілька разів безуспішно намагалася дістатися до важкопораненого військового.
Першого разу згоріла машина, другого — шлях перекрили російські дрони, втретє евакуаційний автомобіль пошкодило вибухом. За словами медика, тоді команді довелося відмовитися від ще однієї спроби, щоб не втратити екіпаж і транспорт, який міг урятувати інших.
"В нього було поранення голови, в нього там була основа черепа тріснута і було часткове випадання вже мозку. Але він ще був живий, і ми старалися максимально його врятувати. Час дає своє і не завжди таке поранення ставить хрест.
Максим розповів, що знає людей, які після важкого поранення знову служать.
"Є хлопчина, якого ми возили ще у Миколаєві, зараз на службі водієм. В нього було таке саме поранення, я його вивозив. Я здивувався дуже, коли його побачив після цього поранення".
Медики самостійно модернізують евакуаційні автомобілі: встановлюють захист, облаштовують місця для нош, утеплюють салон і монтують додаткове обладнання, розповів Максим.
Нещодавно один із таких автомобілів, попри пошкодження після удару FPV-дрона, зміг евакуювати десятьох військових за раз.
Врятовані захисники впізнають на вулиці
Іноді врятовані бійці знаходять медика вже після лікування.
"Бувало таке, що я просто йшов по Вінниці, до мене підбігли, почали обнімати, а я не зрозумів, хто це був. Буквально не зрозумів, але мене запам'ятати легше, напевно, чим мені, всіх. Особливо, коли це ніч, я не завжди можу бачити, кого ми евакуюємо. Він нас згадав, почав розказувати, де це сталося, і це було приємно, максимально приємно".
Якось у Миколаєві Максима з побратимами сфотографували журналісти, а світлину виклали в інтернеті.
"Хлопці, яких ми возили поранених, самі почали мене знаходити через цю фотографію. І один з них якраз таки був Ярик, оцей Камінський, у якого була важка травма черепа".
Згодом той, за словами медика, повернувся до служби вже водієм у тому самому батальйоні.
Нагороди Максима Гребельського
Максим Гребельський нагороджений орденом "За мужністьОрден «За мужність» III ступеня — це державна нагорода України, яка присвоюється військовослужбовцям, правоохоронцям та іншим громадянам за особисту мужність, героїзм і самовіддані дії під час виконання військового, службового чи громадянського обов'язку в умовах, пов'язаних із ризиком для життя" III ступеня та відомчими відзнаками. У 2024 головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вручив санінструктору медаль "Захиснику України"Міністерство оборони України має відомчу заохочувальну відзнаку — медаль «Захиснику України». Нею нагороджують військовослужбовців та працівників ЗСУ за зразкове виконання службових обов'язків..
"Як я отримав, дуже був здивований, тому що це був уже третій рік з чимось моєї служби. І, як правило, отримували нагороди люди, які максимально не дотичні до війни. А ми були максимально далеко від них, тільки в сторону війни".
За словами медика, найбільшу цінність мають нагороди, коли військовий розуміє, за що саме їх отримав.
Музика серед війни
Поза службою Максим грає на гітарі. З його слів, музика допомагає військовим хоча б ненадовго відволіктися від війни.
Саме музика стала приводом для знайомства зі співаком і військовослужбовцем Колею Сєрьгою. У 2023 році вони записали пісню та кліп "Живи", присвячені медикам, які працюють на фронті.
Максим співає пісню. Суспільне Вінниця
Що радить українцям
Військовий закликав українців опанувати основи домедичної допомоги.
"Тактичну медицину мають знати всі. Хоча б знати, що таке турнікет. Це потрібно не лише на війні, а й у звичайному житті".
Після перемоги, зізнається Максим, насамперед хоче побути з родиною.
"Чесно кажучи, я навіть не уявляю, що війна може закінчитися. Я розумію, що це колись буде, але в думках настільки воно вже звиклося, що мені просто не віриться, що воно закінчиться. Але якщо закінчиться, планів є багато, є чим займатися", — сказав Максим Гребельський.— Точно, напевно, не медицина це і не технік-програміст. Перше, що хотілося б — поїхати десь у тишу, в спокій із дітьми та дружиною. Хоч на мить забутися про все це".
