За інформацією: Суспільне Чернівці.
Лист, який написав Володимир Грикаловський в школі в руках його матері. Суспільне Чернівці
Поїхав, не чекаючи наказу
Володимир був єдиною дитиною в сімʼї. Після школи він вступив до академії імені Ярослава Мудрого, адже хотів стати поліцейським. Закінчивши навчання, Грикаловський працював у патрульній поліції в Чернівцях. За два роки контракт завершився і Володимир поїхав до Німеччини.
"Він повернувся з Німеччини, щоб мені допомогти. Коли вже мав їхати назад, почалася повномасштабна війна. Він сказав: «Мамо, я повинен допомогти нашій державі, я повинен захистити. Я тут більше потрібен». Не буду приховувати, я дуже його просила не йти, тому що він у мене єдиний. Я просила друзів, вони його відмовляли, але він сказав, що просто має це зробити", – розповідає мама Володимира Галина Незвещук.
Володимир поїхав, не чекаючи наказу, у лютому 2022 року. Матері сказав, що вчиться на аеророзвідника в Борисполі, а закінчивши курси надіслав додому сертифікат. Проте, не розповів, що їде у зону бойових дій.
Додому Володимир приїхав лише одного разу – тоді ховали його друга, який загинув під час виконання бойового завдання. Мамі пообіцяв, що приїде у вересні.
"Вова скинув мені фото. Я тоді вже щось запідозрила. Каже: "Мамо, уяви, прилетіла до мене пташка. І одразу мені в долоні". Він це мені фото надіслав. Поставив долоньки і вона сіла у них, Вова дав їй попити води. Я питаю: "І де вона поділася?" Він каже: "Я не знаю. Там потім щось прилетіло і її не стало". Спитала його куди прилетіло, бо він ж у безпеці. А він сказав: "Ну та все одно ж шахеди літають"", – розповідає Галина.
Мама Володимира Грикаловського Галина. Суспільне Чернівці
День почався погано
15 серпня 2023 року Володимир забув подзвонити мамі. Коли узяв слухавку, сказав, що дуже зайнятий. Галина пригадує, що наступний день почався погано, а працювати жінці було важко. В обідній час Галині зателефонувала жінка – повідомила, що з нею хочуть поспілкуватися особисто.
"Коли я побачила, що заходить не тільки ця жінка, а начальник патрульної поліції Чернівецької області, фельдшери, швидка приїхала, тоді я це зрозуміла. У мене земля пішла з-під ніг. Я почала кричати, я не вірила. Я сказала, що це неправда. "Ваш син став Героєм!" Я далі не змогла вже нічого сказати. Я сильна на вдачу, а тут – я не знаю, щось наче відірвалося, а серце розірвалося навпіл", – каже Галина.
Володимир загинув у цей день – 16 серпня. На бойовому завданні він з побратимами запустили дрон, тоді ж ворожий снаряд влучив у їхню позицію. Разом з Володимиром Грикаловським загинуло двоє військових.
Галина, лікарка за фахом, розповідає: це була внутрішня кровотеча. Можливо, каже жінка, якби його евакуювали з позиції раніше, він залишився б живим.
На памʼятнику на могилі Володимира зображена пташка. Така, як на фото, яке військовий надіслав матері незадовго до своєї загибелі.
Спогади друзів та рідних про Володимира
Перед похороном на Буковині, побратими попрощалися з Володимиром у Борисполі. Прощання організував друг та побратим Володимира начальник патрульної поліції Житомирщини Артур Шкроб.
"Настільки впевненої та надійної людини я не знав і не зустрічав. Мабуть, ніколи вже не познайомлюсь з кимось подібним. Будь-яке завдання, надскладне – Володимир міг з усім цим впоратись. Я, як сьогодні, пам’ятаю той виклик від своїх командирів про те, що козаків, на жаль, більше немає. Це досі важко осягнути, бо Володимир буде завжди однією із моїх найбільших гордостей і буде тепер тим великим смутком", – розповідає Шкроб.
Грикаловського згадує й похресниця Володимира. Дівчинці хрещений дарував подарунки, а деколи надсилав гроші на похід у кафе.
"Я пам’ятаю один із найважчих моментів, він сказав мені: "Кума, я іду служити. Мене будуть відмовляти, але ж ти розумієш, що це питання часу і підуть усі". Я ці слова памʼятаю дотепер. Збираючись сюди, я запитала у своєї донечки про її батька хрещеного, Вову. Вона сказала, що коли хрещений приїде, то ми обов’язково підемо разом у кафе", – розповідає кума Володимира Ангеліна Чоботар.
З речами Володимира матері передали й телефон. Деколи на номер Грикаловського дзвонять друзі. Слухавку підіймає мати.
"Йому телефонують друзі, які жили з ним у Харкові, де він проживав у гуртожитку фармацевтів. Я підіймаю слухавку, ми плачемо, згадуємо, говоримо. Вони надсилають мені фото, де він з ними спортом займався. Розповідають, що він був дуже щирою і доброю людиною й вони його будуть пам’ятати", – розповідає Галина.
Пес Флойд. Суспільне Чернівці
Собака чекає господаря
У Володимира Грикаловського був улюблений собака. Галина розповідає, що після покупки Флойда, Володимир завжди був разом з собакою й навіть брав його у Німеччину. Залишив його удома лише коли почалось повномасштабне вторгнення.
"Після загибелі сина Флойд далі продовжує спати на дивані Вови, чекає свого хазяїна. Він часто дивиться на фотографії сина. От я кажу: "Вова", а він дивиться в одну точку, на фото. Аж потім обертається і йде до мене", – розповідає Галина.
Коли мати Володимира йде відвідати могилу, собаку бере із собою. Флойд чекає, поки Галина поприбирає. Деколи підходить ближче й лягає на могильну плиту.
