Військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Олег. Суспільне Дніпро/Даниїл Ніколаєнко
Олег — військовий 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. На фронті чоловік з початку повномасштабного вторгнення. Спершу був піхотинцем, а восени 2023 року став оператором безпілотника. Він брав участь у звільненні Ізюма та воював на Авдіївському напрямку.
Яке своє ураження вважає найцікавішим та що заважає вдалому вильоту – Олег розказав в інтерв'ю Суспільному. Далі — пряма мова.
"Завжди вважав що за безпілотниками — майбутнє"
Доєднався до війська в червні 2022 року. Це конституційний обов'язок кожного громадянина — захист батьківщини. Сумнівів не було. Звичайно, було страшно, і лякала невідомість. Але таки прийняв рішення.
Одразу потрапив до 25-ї бригади номером обслуги, по факту стрільцем. Але хотілося розвиватися, і відповідно, так як були сформовані роти ударних безпілотних авіаційних комплексів в військах,в тому числі і в нашій бригаді, то доєднався вже до цієї роти в якості пілота.
Цікавили безпілотники — завжди вважав, що за цим напрямком майбутнє. Але на даний момент це вже не майбутнє, а сьогодення. Фактично 80% уражень на лінії зіткнення відбувається завдяки безпілотним системам. Тобто, якщо 2022 рік — це переважно була артилерія, то вже з 2024 року й до сьогодні — це вже практично безпілотні системи.
Військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Олег. Суспільне Дніпро/Даниїл Ніколаєнко
Зараз ти не можеш почувати себе в безпеці і за 10 км, і за 15 км від "нуля", бо працюють і ворожі безпілотники, і ворожі FPV, і інші засоби враження. Як з нашого боку, так і з ворожого боку. Тобто, ця лінія постійно з кожним роком тільки збільшується. І зараз найважче — це саме захід на позицію і вихід з позиції. Якщо раніше це стосувалося більше піхоти, то зараз це стосується вже й інших спеціальностей, скажімо, військових і тих самих пілотів БпЛА, артилерії та фактично будь-кого.
Що під час служби запам'яталося найбільше
Перше — це Авдіївський напрямок. Ворог здійснював активні наступальні дії. На той момент це були одні з найбільших накатів бронетехніки за весь час повномасштабної війни.
Потім ще електросамокати. Так, була у мене така ціль. Під час патрулювання наткнувся на самокатчика, дуже здивувався і зрадів. Емоцій отримав більше, ніж від ураження танку, скажімо. Бо на той момент це щось прям в новинку і в диковинку було.
У нас робота може бути або по виявлених цілях, коли нам вже скидають координати, і ми вже знаємо, що конкретно ми маємо вразити. Або патрулюємо шляхи постачання, логістичні шляхи. Це окремий такий вид роботи, доволі ефективний і цікавий, скажімо так. Не завжди, звичайно, не кожен виліт – це знайдена ціль, але інколи трапляються такі випадки, як тоді з цим самокатчиком. Просто побачив в своїх окулярах, що рухається якась ціль, потім зрозумів, що це електросамокат, бо людина, ну людина, перепрошую, ворожий солдат, значить, рухався цим самокатом. По ньому відпрацювали.
Фото з позицій українських бійців, зроблене військовослужбовцем 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Олегом. З особистого архіву Олега
Один виліт запам'ятався нам, на жаль, з негативного боку. Ворожа піхота стримувала нашу позицію і вже впритул підійшла до бліндажа з нашими хлопцями, і, на жаль, не встигли ми долетіти, буквально, я не знаю, одну хвилину нам не вистачило. Хлопців взяли в полон. Важко було спостерігати: переживаєш за хлопців, намагаєшся максимально їм допомогти, спростити життя, наскільки це в твоїх силах. В принципі, все робиться завжди для того, щоб наша піхота втрималася, щоб максимально не допустити ворога до піхоти нашої. Інколи навіть здійснювали логістику за допомогою FPV.
Брав участь в Ізюмській кампанії, потім — далі на Лиман. Але щоб так прямо аж виокремити щось, не знаю… Запам'яталося мені так само звільнення Ізюма. Були приємні емоції, коли ми заходили вже в саме місто. Ці щирі емоції людей після окупації, коли вони вже бачили своє військо, українських військовослужбовців. Щиро цьому раділи, виносили нам продукти, ті небагаточисленні, збережені, що вони самі виростили на огородах. Фактично віддавали те останнє, що самі мали.
Військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Олег під час звільнення Ізюма. З особистого архіву Олега
"Навіть якщо бойові дії закінчаться, то це не зніме загрозу наступного нападу"
Спілкуюсь зі своєю дружиною. Це, напевно, найкраще, що може відволікти і те, що тримає мою менталочку на даний момент. Вона вдома, тут, в Україні, і дружина, і собака. Собака з Покровська. Якось наткнулися під час заходу на позицію на неї. Одразу зрозумів, що це моя собака і буде зі мною. Відповідно, так і сталося — вона зайшла з нами на позицію, пробула там два тижні, вийшла з нами з позиції, ховалася від FPV і так далі, і вже стала членом нашої сім'ї.
Військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Олег разом з дружиною та собакою. З особистого архіву Олега
Знаєте, я в 2022 році, коли йшов, то я йшов з тими думками, що якраз я попаду на літній контрнаступ. Ну, так воно десь і сталося, плюс-мінус. Тільки вийшов вже не літній, а осінній. Але потрапив. На жаль, війна не зупинилася. Потім у всіх були сподівання на літній контрнаступ, розрекламований у 2023 році. Також сподівання не справдилися.
Війна триває. 2024, 2025, ось вже 2026 рік. Бачимо, що війна досі триває. У когось були сподівання на вибори в США, на якісь заяви Дональда Трампа. Тим не менш, війна триває. Просто ми, як суспільство, наша влада, усі наші громадяни, мають усвідомити те, що навіть якщо рано чи пізно бойові дії закінчаться, то це не зніме загрозу наступного нападу. І взагалі ми бачимо цю всю невизначеність світову. Потрібно бути готовими. І потрібно розраховувати, в першу чергу, на свої власні сили. І якщо подивитися назад, згадати, які спроможності ми мали в 2022 році, які ми маємо зараз, то ми зробили дуже і дуже великий крок вперед.
Ми бачимо, що кожного дня на Росії палають заводи. Кожного дня. Це вже буденність. Це хороша буденність — мені подобається. Я би хотів, щоб взагалі вся Росія палала. Просто всі мають бути готові до найгіршого. І в такому разі, можливо, війни і не буде в майбутньому.
