Командир взводу стрілецького батальйону «Привиди Каспера» 5 ОВМБр Володимир на псевдо Ашан. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
"На нас впала вся конструкція: стіна, стеля, дах. Я думав, що це вже кінець"
Ашан пригадав, під час боїв на Курахівському напрямку тримали позиції майже місяць, потрапили в оточення.Тоді він дістав тяжких поранень внаслідок удару FPV-дроном по будинку, в якому перебувала група українських бійців. У армійця відняло праву руку, він мав численні опіки.
"Одразу не зрозумів, що мене поранило. Нас засипало хатою, в яку прилетіла FPV-шка. На нас впала вся конструкція: стіна, стеля, дах — все це. Я думав, що не вилізу. Думав, що це вже кінець. Думав, що зараз прилетять і почнуть добивати. Не знаю, як так сталося: не прилетіли, не добивали. Вдалося вилізти з того всього. Коли мене витягнули хлопці, я побачив, що є поранення. Потім рука перестала працювати. Була паніка, що робити далі, як діяти. Обличчя згоріло, руки згоріли, все погоріло", — пригадав Ашан.
Руїни будинку, в якому Ашан разом з побратимами зазнав поранень. Особистий архів Володимира
У нього були опіки обох кистей рук та обличчя, перелом лопатки і перелом ключиць. А також осколкове поранення у плече. Після того, як розібрали завали і знайшли рацію, ухвалили рішення про вихід.
"Виходили пішки, близько семи кілометрів. Це була зима, -17, -15 градусів. Від укриття до укриття пересувалися. У мене була в голові карта, я знав, на які орієнтири маємо дивитися. Це було важливо. Проходили повз ворожі позиції, зустрічалися з ворогом, були сутички, але все-таки ми вибралися з оточення. Ми на це й надіялися, коли виходили. Ми вірили в те, що ми вийдемо. Безвихідних ситуацій не буває", — зазначив військовий.
На евакуацію, додав Володимир, чекали 12 годин.
"Усі прекрасно розуміли, що ми вже в набагато кращому становищі, ніж були пару днів тому. Були поранені. У мене було найгірше поранення. Хлопці були підкошені, але могли рухатись. І я міг рухатись, зібравши всю свою силу в кулак. Біль цю всю, яка боліла, зібрав і пішов", — сказав Ашан.
Володимир дістав численні опіки й переломи. Особистий архів військового
"Я ніколи не говорив російською мовою, а тут раптом заговорив"
Командир розповів: коли виходили з позицій, було кілька зіткнень із російськими солдатами.
"Найближчий контакт був, коли ми вночі рухалися. На ношах несли пораненого. Я рахую, скільки я бачу силуетів. Ніч, темно, нічого не видно. Нас має бути семеро, а з'являється восьмий силует (російський солдат, — ред.). Два метри від нього ми стояли. Ми розуміємо, що він тут чергує. Каже нам: "свої, мужики". НАм треба ж було якось відповісти йому. Я тихенько збираю хлопців, кажу, уходимо, бо на контакт нам із ним зараз не можна. Без вогню, без нічого, просто прийшли боротися. Коли ми вже відійшли від нього, я зрозумів саму ситуацію. Тоді вже я зрозумів, що я ніколи не говорив російською мовою, а тут раптом я заговорив", — пригадав Ашан.
Володимир на позиції. Особистий архів військового
"Росіяни давлять масою, але вони також розвиваються, зокрема, і в застосуванні дронів"
Володимир зазначив: росіяни — доволі продумані і вміють вчитися на своїх помилках. Вони мають не тільки кількісну перевагу, але й розвиваються, зокрема, у використанні дронів.
"Я б не розбирав їх як "Ванька""Ванька-встанька" — глузливе прізвисько, яким називають російського солдата, який бере участь у війні проти України. Дурний, недалекий. і тому подібне. Вони не то щоб нам програють, вони доганяють нас. Наприклад, наші "Вампіри" (важкий дрон-бомбардувальник, — ред.), які літають, скидають на них — у росіян їх немає. Але в них вже з’являються подібні. Тобто вони не просто сидять на місці і чекають, щоб масою людей продавити. Так, вони давлять масою, але вони розвиваються. І в плані дронів вони теж дуже сильно розвиваються. Я б не сказав, що з ними легко, оскільки вони не стоять на місці, так само, як і ми. Ми рухаємося, а вони за нами", — сказав армієць.
Військовослужбовець Володимир на псевдо Ашан на лікуванні. Особистий архів бійця
"Мрію тиждень з рибалки не вилазити"
Після тривалого лікування Володимир повернувся на службу. Вже майже рік Ашан навчає новоприбулих військових, передає їм свій досвід.
"Бо, зазвичай, короткий курс у навчальному центрі, який займає 52 дні — ніби й достатньо, але не завжди там всі хлопці отримують знання. Там вчать по-одному, а в нас може бути зовсім по-іншому. Ми вчимо їх під свої напрямки, як ми працюємо, щоб потім у нас не було непорозумінь. І це дуже сильно їм допомагає", — пояснив чоловік.
Військовий додав: найбільше зараз мріє про закінчення війни, хоче повернутися додому.
"Поїхати, напевно, на тиждень на рибалку. І тиждень з рибалки не вилазити", — сказав Ашан.
