У Патріаршому соборі Воскресіння Христового вшановують Андрія Мельника та його дружину. Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ у Києві/Facebook
Сьогодні вночі до Києва доставили останки полковника армії УНР, лідера ОУН у 1938-1964 роках Андрія Мельника та його дружини.
Про це сьогодні, 22 травня, йдеться у повідомленні Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ у Києві у Facebook.
Зазначається, що домовини Андрія Мельника та його дружини Софії виставили у соборі для загального вшанування. Упродовж 22 та 23 травня кожен охочий може прийти до храму помолитися та віддати шану.
У Патріаршому соборі безперервно лунає молитва за упокій. Духовенство собору разом із вірними звершує спільні панахиди, поінформувала пресслужба храму.
"Сьогодні Україна повертає додому не лише видатного діяча — ми повертаємо частину власної історичної пам’яті. Андрій Мельник не мав можливості повернутися на рідну землю за життя, однак сьогодні його шлях нарешті завершується вдома, в українській землі, за яку він боровся упродовж усього свого життя", — йдеться у повідомленні.
Вчора, 21 травня, прах подружжя Мельників передали в Україну через словацький кордон. Перепоховати прах Андрія Мельника та його дружини Софії Седак-Мельник планують на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині 24 травня.
Прах Андрія та Софії Мельників ексгумували в Люксембурзі 19 травня. Нинішній очільник ОУН Богдан Червак підтвердив, що влада Люксембургу, де похований полковник із дружиною, надала дозвіл на їх перепоховання в Україні.
"Повернення Мельників на Батьківщину стало можливим завдяки наполегливості Офісу президента, в тому числі генерала Кирила Буданова, МЗС та Українського інституту національної пам'яті", — йдеться у його дописі у Facebook.
Що відомо про Андрія Мельника
Як йдеться на сайті Українського інституту національної пам'яті, Андрій Мельник — військовий і політичний діяч XX століття. Він був полковником Армії УНР, близьким побратимом і родичем Євгена Коновальця.
Також був співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Активна українська діяльність Мельника призвела до його арешту 1924 року і п’ятирічного ув’язнення в польських тюрмах.
У 1938-му, після загибелі Коновальця, за його усним заповітом, Мельник очолив Провід українських націоналістів. Під час Другої світової війни перебував у Берліні, покладав певні надії на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України.
Після розколу в ОУН очолив більш помірковану частину. Організував засилання у великі міста України "похідних груп" для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. Від початку 1942-го утримувався під домашнім арештом, а з лютого 1944-го – у концтаборі Заксенгаузен.
Після закінчення Другої світової війни Мельник певний час перебував у таборах переміщених осіб. Згодом отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.
У післявоєнний період всі свої сили він присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му обраний довічним головою ОУН. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яка була реалізована вже після його смерті.
Помер 1 листопада 1964 року в Кельні, похований на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.
Читати ще
Читати ще
Голова ОУН Богдан Червак назвав повернення Андрія Мельника до України «актом історичної і національної справедливості»
