За інформацією: Суспільне Вінниця.
Голова благодійного фонду «Волонтерський тил» Ніна Бегас (ліворуч). Суспільне Вінниця
Назва табору пов’язана з місцем, де він проходить.
"Сама назва "січ" говорить за себе. Чому "Хоминська"? Там, де відбувається саме табір, цей хутір так і називається — Хоми. І сама назва прийшла сама собою. Місцевість Хоми — це досить природна місцевість, яка не проглядається на картах. Там дуже спокійно, дуже затишно. Колись там жив один дідусь, якого було звати Хома. Є село, є місто, а є хутір. І звідси пішла назва "Хоминська Січ"", — сказала Ніна Бегас.
Скільки людей візьмуть участь у таборі цього року, організатори наразі не прогнозують. Станом на час ефіру було 22 охочих зареєструватися. У попередні роки, за словами Ніни Бегас, у таборі бувало до ста учасників. Кількість залежить від того, скільки буде старшин — дорослих наставників, які працюватимуть із дітьми.
"У нас якось так виходить само по собі, коли приїжджають до нас і тренери, і діти з тренерами, і батьки. Було таке, що було до ста чоловік. Тому скільки буде цього року, не знаю. Все залежить від того, наскільки ми знайдемо старшин. Старшини у нас військові. А зараз такий час, що ми повинні залучати наших військових, ветеранів, які прийшли. Тому що для них це нове життя, нове дихання, для них це повага, що ми тут їх цінуємо. І вони нам тут дуже сильно потрібні, тому що це наші захисники. На 10 дітей у нас двоє старшин", — сказала Ніна Бегас.
Чоловік Ніни Бегас — ветеран війни та один із засновників табору.
"Я дуже надіюся, що цього року він долучиться до нас. Тому що коли він приходив звідти, то в нього було одне-єдине бажання — щоб всі роз’їхалися і побути самому на природі. З цього року я вже наперед сказала, що ти маєш бути з нами, озвучила дати, запланувала все за півтора місяця вперед. Я дуже би хотіла, щоб він був, тому що він є засновник цього табору. Ми разом засновували, коли наші діти були зовсім маленькими. Це така чоловіча справа, і тим паче в нього дуже великий досвід", — сказала Ніна Бегас.
Голова благодійного фонду «Волонтерський тил» Ніна Бегас. Суспільне Вінниця
Від стаціонарних літніх таборів "Хоминська Січ" відрізняється польовими умовами та перебуванням на природі.
"Різниця в тому, що це в польових умовах. Це природний релакс. Там є водоспади, там є різні види глини, що можна зробити майстер-клас з глини. Та навіть просто нею обмаститися, тому що вона несе велику користь і дає таке здорове тіло. Різниця в тому, що це на природі, і це зовсім інша програма. І катання на конях, катання на катамаранах, і такі служби, як з нами завжди Червоний Хрест", — сказала Ніна Бегас.
Цьогоріч програму табору поділять на тематичні дні.
"Козацькі змагання в нас обов’язково будуть. Кожен день буде виділятися на певний блок. Один день буде суто козацький: стрільба з луків, козацькі змагання, розваги, забави, навіть кухня традиційна буде — козацький куліш. Далі в нас обов’язково буде військовий день, тобто тактична медицина, приїжджає Червоний Хрест, інші наші організації. Далі в нас буде творчий день. Це майстер-класи: виготовлення воскових свічок, ліпка з глини. Кожен день буде поділений на певний блок", — сказала Ніна Бегас.
Харчування у таборі буде у форматі військової польової кухні. Однією з традиційних страв стане козацький куліш.
"Мені здається, що вік з 8 до 16 — дуже багато бажаючих. Уже з 18 років люди починають дорослішати. Навіть якщо хочуть, то не можуть, тому що обмеження є в роботі, в діяльності, в переїздах і так далі. Тому саме така активна публіка у нас — від 8 до 16 років, ну і плюс батьки", — сказала Ніна Бегас.
Під час табору учасники навчатимуться тактичної медицини, орієнтування на місцевості, командної роботи та навичок виживання у польових умовах. Також у програмі будуть історичні лекторії та екскурсії місцевістю.
У таборі не буде інтернету. За словами організаторки, це пов’язано не з обмеженнями з боку організаторів, а з особливістю локації.
"Перший день, коли приїжджають, всі такі домашні, вони ще не розуміють. Вони думають, що десь можна взяти той інтернет. А потім воно забувається. Коли людина потрапляє в природні умови, вона стає живою. Людина потрапляє абсолютно в інший стан, вона потім не хоче вже тих телефонів. Воно вже не цікаво — ті ігри грати по сто разів. А якщо йде гроза, дощ, тут потрібно вже свій намет не просто розкласти, а ще його обкопати, накрити спеціальним обладнанням. Тут починається така польова виживалка. Які вже там телефони?", — сказала Ніна Бегас.
Для Ніни Бегас проведення табору — це не лише організаційна робота, а й особиста місія.
"Вона мені дає поштовх жити місію: якщо я не буду це організовувати, то хто, як не я? Незважаючи на важкість, кожного року я про це думаю. Особливо тоді, коли в нас є військові, які були з нами, і, на жаль, вони зараз на фронті, пропали безвісти, загинули. Це дуже боляче. І воно мені дає поштовх, що ти маєш це зробити. Заради наших дітей, заради майбутнього. І, мабуть, наші хлопці, які були з нами, вони десь там нас бачать і радіють тому, що цей табір живе", — сказала Ніна Бегас.
