За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Микола Бичок. Суспільне Тернопіль
«Мій дідусь та бабуся вони були переселенці, село Суковате, недалеко від Ліськ. Я в 2018 році мав нагоду відвідати те село, яке повністю спалене. Там лишилися тільки каміння і росте ліс. Бути лемком — це пам’ятати про свої коріння, пам’ятати своїх діда, бабцю, підтримувати також культуру, традиції».
Після літургії лемки запалили ватру.
Під час фестивалю запалили традиційну ватру. Суспільне Тернопіль
Фестиваль відвідала місцева жителька Світлана Кобильняк. Вона розповіла, що її батьки були лемками.
Світлана Кобильняк. Суспільне Тернопіль
«Моєї мами дід і бабці з Криниці походили. Мого діда і бабцю переселили сюди, в Монастириська. Тато мій також з Криниці переселений, йому був один рочок, як їх виселили. Вони з Телича. В основному виховували дідо і бабця. Завжди говорили по-лемківськи, то мова не вмерла в нас. Завжди, при кожній забаві, співали, з дитинства пам’ятаю ті співанки. Дні народження, Різдво, Пасха — завжди було з піснею.
«Це вбрання — це репліка костюма зі Святкова Мала — села на Лемківщині. Костюм складається з кабата, запаски, кошелі, викоти і пацюрки. На голові чепець і хустя», — розповіла жінка.
Учасники фестивалю лемківської культури «Ватра єднання» Суспільне Тернопіль
Біля Монастириськ провели 25-й фестиваль лемківської культури Суспільне Тернопіль
Біля Монастириськ провели 25-й фестиваль лемківської культури Суспільне Тернопіль
Учасники фестивалю Суспільне Тернопіль
Учасниці фестивалю лемківської культури Суспільне Тернопіль
Зі Львова на фестиваль приїхала Леся Зарицька. Вона очолює організацію «Фундація дослідження Лемківщини», в якій, розповіла, відроджує лемківську культуру та звичаї:
Леся Зарицька. Суспільне Тернопіль
«″Лемківська ватра″ — тут доторкаєшся до свого коріння, тут культура лемківська, тут одяг лемківський. Мої предки родом із заходу Лемківщини, село Андріївка. Дідо народився в Андріївці, і моя мама з Андріївки. Прадід, тато мого діда, народився в Верхомлі Великій, а бабця моя — з Королеви РуськоїСело в Польщі, на Лемківшині, у гміні Кам’янка-Велика Новосандецького (Новосанчівський) повіту Малопольського воєводства.
З дому їх вигнали в липні 1945 року. Поїхали вони в Кіровоградську область. Там оселилися. Така хата була, що діти почали плакати і казали: ″Тату в нашій хаті були більші вікна, ніж тут маємо″. Там дуже тяжко було, була посуха. Вони мусили звідти їхати, приїхали на Тернопільщину».
Подружжя Александри та Михаля Баюсів на фестиваль приїхали з Польщі, із села Маластів. Михаль каже, востаннє тут був ще дитиною, 20 років тому.
Михаль і Александра Баюси. Суспільне Тернопіль
«Ми лемки з діда-прадіда. Наші пращури повернулись на свої землі, тому ми приїхали з Лемківщини. Хочемо підтримати цю традицію лемківську. Для цього ми приїхали сюди, до вас на ватру. В липні ми організовуємо Лемківську ватру в Ждині, куди вас також сердечно запрошуємо», — сказав Михаль.
На Тернопільщині провели 25-й фестиваль лемківської культури Суспільне Тернопіль
На Тернопільщині провели 25-й фестиваль лемківської культури Суспільне Тернопіль
На Тернопільщині провели 25-й фестиваль лемківської культури Суспільне Тернопіль
На Тернопільщині провели 25-й фестиваль лемківської культури Суспільне Тернопіль
На Тернопільщині провели 25-й фестиваль лемківської культури Суспільне Тернопіль
Александра Баюс каже, що для неї бути лемкинею — це насамперед берегти традиції та лемківську культуру:
«Маємо діти, вчимо їх говорити своєю мовою. Ходимо до церкви і беремо участь в різних обрядах, які є лемківськими. Дітей записуємо до ансамблів лемківських. Самі створили ансамбль «Гори наші»».
За словами ґаздині та режисерки фестивалю Віри Дудар, цьогоріч захід відвідали понад 12 тисяч людей.
Віра Дудар. Суспільне Тернопіль
«Наша цьогорічна ватра ювілейна. 25 років, як вперше запалилась ватра в Україні. Цьогорічна — «Ватра єднання», бо через депортацію, наші трагічні події, які відбулись у 1944–1946 роках, наші лемки опинились в різних куточках світу. Щемко та боляче, що лемківська родина розсипалась по світу, тому нам вкрай необхідно, щоб ми зберегли свій етнос, щоб ми зрозуміли і відчули один одного як лемківська родина. Нам треба єднатись», — каже Віра Дудар.
За її словами, під час фестивалю також діяла виставка художниці та військовослужбовиці Мирослави Копчі, яка мала лемківське коріння. Вона загинула 25 листопада минулого року під час виконання бойового завдання на Чернігівщині:
Картина Мирослави Копчі Суспільне Тернопіль
Фото Мирослави Копчі на виставці її картин в рамках фестивалю лемківської культури Суспільне Тернопіль
Картини Мирослави Копчі Суспільне Тернопіль
Виставка картини Мирослави Копчі Суспільне Тернопіль
Картина Мирослави Копчі Суспільне Тернопіль
«Ми так виставку і назвали «Та, що славила мир» — Мирослава. Світлій пам’яті лемківської мисткині, життя якої обірвала війна. Ми вдячні мамі Галині, яка, попри біль, згодилася. Бо в нас є кредо — ми маємо показати лемківському світу і цілому світу, які найкращі сини і дочки боряться і боролися за нашу Україну».
Як розповіла Віра Дудар, фестиваль — благодійний, під час заходу збирали кошти для 105-ї бригади територіальної оборони.
Нагадаємо, в 2021 році Суспільне зняло спецпроєкт про лемківську культуру «Дзвони Лемківщини».
