За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
Протягом тижня, із 13 по 19 липня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 32 військовослужбовців з Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Анатолій Куйбіда
Анатолій Куйбіда. Тульчинська міська рада
Анатолій Куйбіда народився 27 лютого 1976 року та жив у селі Кинашів на Вінниччині, повідомили на Facebook-сторінці Тульчинської міської ради.
Чоловік мав звання солдата, служив старшим навідником мінометного взводу. В лютому 2024 року Анатолій зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі Ласточкиного на Донеччині.
Після понад двох років очікування, експертиза підтвердила, що Анатолій Куйбіда загинув 23 лютого 2024 року.
Олександр Галузінський
Олександр Галузінський . Гайсинська міська рада
Олександр Галузінський народився 22 січня 1971 року, проживав у Гайсині, розповіли на сайті міської ради.
Із 2011 року Олександр працював у продовольчій компанії "Зоря Поділля", зокрема, вантажником залізничного цеху, підсобним робітником складського господарства та мулярем ремонтної бригади.
У війську чоловік служив радіотелеграфістом взводу зв'язку 411 Окремого стрілецького батальйону, мав звання старшого солдата.
Олександр понад два роки вважався безвісти зниклим. У липні 2026 року експертиза ДНК підтвердила, що чоловік загинув 8 квітня 2024 року поблизу Тернів на Донеччині.
Олександра Галузінського поховали 18 липня 2026 року на міському кладовищі Гайсина.
Анатолій Нікуліца
Анатолій Нікуліца. Ободівська сільська територіальна громада
Анатолій Нікуліца народився 1 серпня 1973 року, проживав у селі Торканівка на Вінниччині, повідомили на сайті Ободівської сільської громади.
Чоловік мав звання солдата, служив навідником-оператором механізованої роти у 17 окремому мотопіхотному батальйоні. У боях в районі Бахмута Анатолій зник безвісти.
В липні 2026 року у другому відділу РТЦК та СП підтвердили, що Анатолій Нікуліца загинув 10 квітня 2023 року поблизу Богданівки на Донеччині.
20 липня 2026 року Анатолія Нікуліцу поховають на кладовищі в Крижополі на Вінниччині.
Андрій Харітоненко
Андрій Харітоненко. Шаргородська громада
Андрій Харітоненко народився 17 липня 1998 року та проживав у селі Руданське на Вінниччині, повідомили на сайті Шаргородської громади.
Чоловік служив стрільцем, помічником гранатометника аеромобільного батальйону. Із грудня 2025 року його вважали безвісти зниклим.
У липні 2026 року офіційно підтвердили, що Андрій Харітоненко загинув 29 грудня 2025 року біля Сіверська на Донеччині.
Чоловіка поховали 17 липня 2026 року в селі Руданське. В громаді розповіли, що в цей день Андрію мало би виповнитися 28 років.
Андрій Шевченко
Андрій Шевченко. Крижопільська селищна рада
Андрій Шевченко народився 30 травня 1998 року. Чоловік проживав у селищі Крижопіль на Вінниччині, розповіли на Facebook-сторінці Крижопільської селищної ради.
Андрій служив на посаді радіотелефоніста спеціалізованого мотопіхотного взводу.
Чоловік загинув 13 липня 2024 року поблизу Невельського на Донеччині. Йому було 26 років.
Василь Гуркун
Василь Гуркун. Катерина Виграновська/Facebook
Василь Гуркун проживав у Ладижині, повідомили на сайті "Поговоримо! Ладижин" із посиланням на доньку чоловіка Катерину Виграновську.
Чоловік долучився до лав Сил оборони після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. За словами доньки, востаннє вони спілкувалися із Василем у липні 2024 року.
16 липня 2026 року Катерина Виграновська повідомила, що Василь Гуркун загинув на фронті.
Володимир Агапій
Володимир Агапій. Геннадій Глухманюк/Facebook
Володимир Агапій народився у 1976 році, проживав у Могилеві-Подільському на Вінниччині, повідомив у Facebook голова Могилів-Подільської громади Геннадій Глухманюк.
Чоловік мав звання майстер-сержанта стрілецького батальйону Збройних сил України.
Володимир загинув 15 травня 2024 року на Донеччині внаслідок російського обстрілу. Його вважали зниклим безвісти, поки в липні цьогоріч не підтвердили загибель.
Володимир Агапія поховали 18 липня 2026 року в рідному місті чоловіка Бричани в Молдові.
Євген Навроцький
Євген Навроцький. Яришівська громада
Євген Навроцький народився 15 лютого 1982 року у селі Лядова на Вінниччині, повідомили на Facebook-сторінці Яришівської громади.
Чоловік служив кулеметником в стрілецькому батальйоні.
Євген загинув 8 квітня 2025 року в районі Північного на Донеччині.
Ігор Атамась
Ігор Атамась. Яришівська громада/Facebook
Ігор Атамась народився 29 липня 1979 року в Яришеві на Вінниччині, розповіли на Facebook-сторінці Яришівської громади.
Чоловік служив командиром зенітно-кулеметного відділення в ракетно-артилерійському взводі роти вогневої підтримки. Ігор загинув 9 червня 2025 року поблизу Мирного на Донеччині.
Ігоря Атамася поховали 4 липня 2026 року в Яришеві на Вінниччині.
Ігор Мазуркевич
Ігор Мазуркевич. Хмільницька міська рада
Ігор Мазуркевич народився 7 листопада 1981 року, розповіли на Facebook-сторінці Хмільницької міської ради.
Чоловік служив у війську та був демобілізований. 13 липня 2026 року Ігор Мазуркевич помер "внаслідок захворювання, пов’язаного із проходженням військової служби", пояснили в міській раді.
17 липня 2026 року чоловіка поховали у селі Кожухів на Вінниччині.
Костянтин Ткачук
Костянтин Ткачук. Вінницька міська рада
Костянтин Ткачук народився 10 червня 1996 року у Вінниці. За словами рідних, він змалку захоплювався технікою. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №16 Костянтин вступив до профтехучилища №19, де опанував спеціальність автомеханіка. Чоловік працював на різних підприємствах рідного міста.
З 2025 військовий служив у складі 120 окремої бригади територіальної оборони, отримав позивний "Механік". Воював на Донецького напрямку.
1 липня 2026 поблизу Лиману Костянтин дістав тяжке мінно-вибухове поранення, внаслідок яких помер 15 липня.
Вдома на нього чекали дружина, трирічний син, мати та брат.
Костянтина Ткачука поховали 17 липня 2026 року на кладовищі у Вінницьких Хуторах.
Андрій Перожик
Андрій Перожик. Вінницька міська рада
Андрій Перожик народився 5 грудня 1982 року у селі Красне Тиврівського району. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №18 він навчався у Вінницькому національному технічному університеті.
Чоловік долучився до Збройних Сил України в жовтні 2024 року. Служив стрільцем у 59 окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка.
Андрій загинув 24 грудня 2024 року поблизу села Нововасилівка Покровського району Донецької області. Оборонець тривалий час вважався зниклим безвісти. Йому було 42 роки.
16 липня 2026 року чоловіка поховали на Сабарівському кладовищі у Вінниці.
Андрій Превар
Андрій Превар . Липовецька громада
Андрій Превар народився у 1977 році, мешкав у селі Щаслива на Вінниччині, повідомили на сайті Липовецької міської ради.
Чоловік служив на посаді інспектора прикордонної служби, мав звання головного сержанта.
Андрій Превар загинув 13 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Рибалчиного на Харківщині.
Леонід Зонов
Леонід Зонов. Вінницька міська рада
Леонід Зонов народився 23 квітня 1995 року у Львові. Згодом його родина переїхала до Вінниці, де він виріс і прожив більшу частину життя.
Із дитинства хлопець захоплювався спортом. Разом із дідусем, який був відомим у спортивних колах, займався самбо та дзюдо.
Після закінчення школи Леонід здобув професію автомеханіка. Згодом працював кухарем, а пізніше — у будівельній сфері.
До лав Збройних сил України Леонід Зонов долучився у 2024 році.
Він служив розвідником-кулеметником у 71-й окремій єгерській бригаді та виконував бойові завдання на Донеччині.
11 лютого 2025 року військовослужбовець загинув поблизу села Янтарне Покровського району під час виконання бойового завдання.
15 липня 2026 року Леоніда Зонова поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Михайло Страшкевич
Михайло Страшкевич. Калинівська міська рада
Михайло Страшкевич народився 18 листопада 1972 року у Криму. Невдовзі родина переїхала у село Нападівка на Вінниччині, де пройшло усе його життя, розповіли на сайті Калинівської міської ради.
Після закінчення місцевої школи чоловік навчався у Новогребельському професійно-технічному училищі на тракториста-механізатора, а вже із 18 років Михайло почав свою трудову діяльність у місцевому сільгосппідприємстві. Спершу працював водієм, потім — 13 років бригадиром тракторної бригади в ПОСП "Нападівське".
Вперше Михайло Страшкевич пішов захищати Україну в 2014 році, а після демобілізації повернувся до хліборобства.
У перші днів повномасштабного вторгнення чоловік повернувся до війська, мав позивний "Бригадир". Зокрема, за роки служби виконував завдання поблизу Дебальцевого, а також на Херсонщині та Запоріжжі.
Сержант Михайло Страшкевич загиув 12 липня 2026 року внаслідок удару автомобіля російським FPV-дроном. У нього залишилися батьки, дружина, дві доньки, два зяті та двоє онуків.
Оборонця поховають у Нападівці на Вінниччині.
Олег Заєць
Олег Заєць. Ірина Репало/Facebook
Олег Заєць народився у 1974 року, повідомила секретар Козятинської міської ради Ірина Репало у Facebook.
Чоловік загинув під час виконання бойового завдання в районі Чуйківки на Сумщині.
18 липня 2026 року Олега Зайця поховали на Алеї Слави в Козятині на Вінниччині.
Олександр Кримчук
Олександр Кримчук. Шаргородська міська громада
Олександр Кримчук народився 12 січня 1979 року та проживав у селі Івашківці на Вінниччині, розповіли на сайті Шаргородської громади.
Чоловік долучився до війська на початку повномасштабного вторгнення РФ із 25 лютого 2022 року. Олександр мав звання головного сержанта та боронив країну понад чотири роки.
12 липня 2026 року Олександр Кримчук загинув поблизу Чуйківки на Сумщині.
Оборонця поховали 15 липня 2026 року в Івашківцях на Вінниччині.
Роман Москвічов
Роман Москвічов. Богдан Августович/Facebook
Роман Москвічов народився 7 лютого 1995 року та мешкав на Вінниччині, повідомив у Facebook голова Лука-Мелешківської громади Богдан Августович.
Чоловіка призвали на військову службу 19 січня 2025 року. Роман служив гранатометником.
У квітні 2025 року оборонець зник безвісти під час виконання бойового завдання біля села Костянтинівка на Донеччині.
У липні 2026 року підтвердили загибель Романа Москвічова 4 квітня 2025 року.
Оборонця поховали в селі Пилява на Вінниччині 16 липня 2026 року.
Андрій Вітковський
Андрій Вітковський. Жмеринка.City
Андрій Вітковський народився 5 липня 1996 року в Жмеринці на Вінниччині, розповіли у виданні "Жмеринка.City". Він навчався у місцевому ліцею №6, далі навчався на кухаря у Жмеринському вищому професійному училищі. Пізніше чоловік працював у ресторані в Києві, а також виховував сина.
Чоловік добровільно долучився до війська та служив у 79-му прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Спершу був кухарем, а потім вирішив долучитися до виконання завдань на фронті.
Андрій Вітковський помер 6 липня 2026 року від раптової зупинки серця.
14 липня 2026 року оборонця поховали на Алеї Героїв на центральному кладовищі Жмеринки.
Андрій Куянов
Андрій Куянов. Жмеринка.City
Андрій Куянов проживав у селі Курилівці на Вінниччині, повідомили на сайті видання "Жмеринка.City".
Чоловіка мобілізували до війська у вересні 2024 року. Після місяця навчання його відправили виконувати завдання на Курському напрямку.
Андрій служив старшим стрільцем-оператором в 22 окремій механізованій бригаді. Оборонець загинув 3 листопада 2024 року під час боїв поблизу Любимівки Курської області РФ. Відтоді до липня 2026 року, коли експертиза підтвердила його загибель, чоловіка вважали безвісти зниклим.
15 липня 2026 року Андрія Куянова поховали в Курилівцях на Вінниччині. В чоловіка залишилися донька, онука та сестра.
Василь Ковальчук
Василь Ковальчук. Людмила Головашич/Facebook
Василь Ковальчук народився 26 жовтня 1965 року в селі Карбівка на Вінниччині, повідомила у Facebook голова Гайсинської РДА Людмила Головашич.
Після навчання у Карбівській школі та Теплицькому ПТУ №37, де здобув спеціальність машиніста-тракториста, пройшов строкову військову службу, а згодом працював у рідному селі.
Із 2014 року Василь Ковальчук захищав Україну в зоні АТО.
"Після початку повномасштабного вторгнення добровільно повернувся до війська. Проходив службу у званні капітана в 8 бригаді зв’язку, де обіймав посаду командира взводу та начальника станції взводу тропосферноговид радіозв'язку на ультракоротких хвилях (УКХ), який працює завдяки відбиттю або розсіюванню радіохвиль від неоднорідностей у тропосфері (нижньому шарі атмосфери на висоті до 10–12 км). зв’язку", — повідомили в РДА.
У жовтні 2025 року чоловік демобілізувався в запас.
Василь Ковальчук помер 10 липня 2026 року після хвороби серця. Ветерана поховали 11 липня 2026 року на Алеї Слави кладовища села Кисляк на Вінниччині.
В оборонця залишилися дружина та двоє синів.
Дмитро Гончарук
Захисник України, житель села Качківка Ямпільської громади. Солдат ЗСУ служив водієм-механіком евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення однієї із військових частин. Серце військовослужбовця зупинилося 13 липня 2026 року внаслідок загострення хвороби.
Дмитро Гончарук. Суспільне Вінниця
Іван Кульков
Захисник України, житель селища Крижопіль. Матрос став на захист держави 14 березня 2022 року, обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового відділення батальйону морської піхоти та воював.
Воїн загинув 16 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Улакли Донецької області.
Іван Кульков. Суспільне Вінниця
Сергій Вашкеба
Захисник України, житель села Жигалівка. Молодший сержант був учасником АТО, а до лав ЗСУ під час повномасштабної війни став 26 січня 2023 року. Служив заступником командира бойової машини, навідником-оператором розвідувального відділення взводу батальйону морської піхоти.
Воїн загинув 27 січня 2025 року під час виконання бойових завдань поблизу села Янтарне Покровського району Донецької області.
Сергій Вашкеба. Суспільне Вінниця
Володимир Кісіленко
Захисник України, житель села Якимівка. Солдат Державної прикордонної служби України після тривалих пошуків був офіційно визнаний загиблим. Воїн прийняв свій останній бій 2 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Олександро-Шультине Донецької області.
Володимир Кісіленко. Суспільне Вінниця
Сергій Гармідер
Захисник України, житель селища Вапнярка. Майстер-сержант із 2 травня 2026 року вважався зниклим безвісти в районі населеного пункту Щурове Донецької області. За результатами проведеної експертизи офіційно підтвердився факт загибелі воїна під час виконання обов'язків військової служби.
Сергій Гармідер. Суспільне Вінниця
Юрій Балахтар
Захисник України, уродженець села Удич Теплицької громади. Солдат по мобілізації став до лав ЗСУ у липні 2024 року, служив стрільцем-снайпером механізованого відділення 108-го окремого штурмового батальйону "Вовки Да Вінчі" у складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка.
Із 22 вересня 2024 року воїн вважався зниклим безвісти. Тіло захисника повернули під час обміну в 2025 році, а в липні 2026 року після ДНК-експертизи офіційно підтвердилося, що воїн загинув 29 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області.
Юрій Балахтар. Суспільне Вінниця
Олег Білоус
Захисник України, житель села Жахнівка Тиврівської громади. Солдат служив командиром бойової машини. Із 16 грудня 2023 року воїн вважався зниклим безвісти. У липні 2026 року офіційно підтвердилося, що воїн загинув 16 грудня 2023 року під час безпосередньої участі у бойових діях внаслідок ураження в районі населеного пункту Терни Донецької області.
Олег Білоус. Суспільне Вінниця
Олександр Гудемчук
Захисник України, уродженець міста Гнівань, який згодом проживав у селі Михайлівка Шаргородського району. Старший матрос добровільно став до лав ЗСУ 28 лютого 2022 року, служив у морській піхоті, обороняв Одеський порт та воював на Донецькому напрямку.
З листопада 2022 року воїн вважався безвісти зниклим. Загинув 30 жовтня 2022 року року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.
Олександр Гудемчук. Суспільне Вінниця
Олексій Олішевський
Олексій Олішевський народився 11 березня 1977 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №35 навчався на водія тролейбуса. Свою трудову діяльність розпочав на вінницьких маршрутах, а пізніше переїхав працювати до Києва.
До лав Збройних Сил України Олексій долучився наприкінці 2023 року. Він виконував бойові завдання на посаді стрільця у складі 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Воїн брав участь у боях на Авдіївському напрямку. Загинув 28 березня 2024 року поблизу села Первомайське Покровського району Донецької області.
Із війни на оборонця чекали батьки, син і брат.
Олексій Олішевський. Суспільне Вінниця
Світозар Фрунзе Іванович
Захисник України, житель села Бахтин Мурованокуриловецької громади. Старший солдат служив водієм автомобільного відділення взводу забезпечення батальйону управління військової частини А1619.
Воїн загинув 2 липня 2026 року під час виконання обов'язків військової служби в районі населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області. Перебуваючи на позиції "Буча" під час планового патрульного виходу, він був уражений FPV-дроном.
Світозар Фрунзе. Суспільне Вінниця
Сергій Крамничний Павлович
Сергій Крамничний народився 11 серпня 1981 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №11, після закінчення якої здобув професію слюсаря-ремонтника. Працював за фахом у рідному місті, а також за кордоном.
До лав Збройних сил України чоловік долучився у 2024 році. Проходив службу у 5-й окремій важкій механізованій бригаді на посаді стрільця.
Під час виконання бойових завдань військовий отримав поранення. Після лікування він повернувся до свого підрозділу та продовжив захищати Україну. Його бойовий шлях пролягав через Донецьку та Сумську області.
За словами сестри захисника Людмили, Сергій усе життя присвячував близьким. Власної родини він не створив, але багато уваги приділяв сестрі, її синові та двом внучатим племінникам.
Воїн загинув 1 липня 2026 року на Сумщині.
Сергій Крамничний. Суспільне Вінниця
