За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
Протягом тижня, з 4 по 10 травня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 32 військовослужбовців з Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Олександр Герун
Олександр Герун. Вінницька міська рада
Олександр Герун народився у 1991 році. Був жителем села Лугова. Проходив службу у військовій частині А3719. Був водієм-електриком відділення безпілотних авіаційних комплексів.
Військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Згодом підтвердили, що він загинув 28 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області внаслідок ураження.
У військовослужбовця залишилися дружина, батьки, рідні та близькі.
Іван Мазур
Іван Мазур. Вінницька міська рада
Іван Мазур народився 3 червня 1966 року у селі Лукашівка. Там провів дитинство та закінчив дев’ять класів. Згодом навчався у професійно-технічному училищі №11 у Миколаєві, де здобув спеціальність автослюсаря.
Працював на Південному турбінному заводі "Зоря". З 1985 по 1988 рік проходив строкову службу на кордоні Туркменістану й Афганістану.
Після повернення працював монтером залізничного полотна на станції Ладижин, у воєнізованій охороні на Одеській залізниці, в агрокооперативі та на підприємствах. З 2010 року працював на підприємстві "Миронівський хлібопродукт", де був підсобним працівником, бригадиром вантажно-розвантажувальної дільниці та комірником.
20 липня 2024 року Івана Мазура мобілізували до лав Збройних сил України. Після навчання він служив стрільцем у складі 144 окремої механізованої бригади. Спочатку проходив службу на Чернігівщині, згодом — на Сумському напрямку.
19 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Крем’яне Кореневського району Курської області зв’язок із військовослужбовцем обірвався. Згодом стало відомо, що Іван Мазур загинув.
Сергій Половинченко
Сергій Половинченко. Вінницька міська рада
Сергій Половинченко народився 23 вересня 1983 року. Був жителем Соболівської громади. Військовослужбовець загинув під час захисту України.
Валерій Яновський
Валерій Яновський. Вінницька міська рада
Валерій Яновський народився 11 квітня 1974 року в селі Пустоха. Навчався у Пиковецькій школі. Після восьмого класу вступив до машинобудівного коледжу в Бердичеві. Згодом проходив строкову службу.
Працював у Києві. Після смерті матері допомагав батькові та сестрі. 12 вересня 2025 року Валерія Яновського призвали до лав Збройних сил України. Проходив службу в Балаклії.
Військовослужбовець був водієм-електриком взводу обслуговування та ремонту безпілотних авіаційних комплексів першого батальйону безпілотних систем військової частини А7048.
Валерій Яновський помер 1 травня 2026 року у військово-медичному клінічному центрі у Вінниці, перебуваючи у відпустці. Попередня причина смерті — гостра серцево-судинна недостатність.
Олександр Паплінський
Олександр Паплінський. Вінницька міська рада
Олександр Паплінський народився 22 січня 1984 року. Був жителем села Бабчинці Могилів-Подільського району.
Був ветераном війни та людиною з інвалідністю внаслідок бойових дій. Помер у медичному закладі.
Олександр Драган
Олександр Драган був жителем селища Глухівці. Після закінчення Глуховецької школи навчався у Бердичівському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність зварювальника.
Працював пресувальником на місцевому заводі. Згодом переїхав до Києва, де працював м’ясником у м’ясному магазині.
18 січня 2025 року Олександра Драгана призвали на військову службу Чернівецьким ТЦК. Проходив службу у військовій частині А3029, зокрема у складі 8 гірсько-штурмового батальйону. Мав псевдо "Дракон".
За інформацією громади, під час служби допомагав евакуювати поранених з поля бою. Був відзначений нагородами. Після отримання поранень проходив лікування. У Олександра Драгана залишилися батьки, сестра, дружина та сини.
Сергій Карасевич
Сергій Карасевич. Вінницька міська рада
Сергій Карасевич був жителем села Гущинці. 17 квітня 2022 року його призвали до лав Збройних сил України. Пройшов навчання у Львівській академії сухопутних військ з підготовки заступників командирів із психологічної підтримки персоналу.
Старший лейтенант Сергій Карасевич проходив службу у 36 та 37 окремих бригадах морської піхоти на посаді командира роти. Згодом був переведений до 101 окремого протитанкового батальйону, де обіймав посаду заступника командира роти протитанкових ракетних комплексів із психологічної підтримки персоналу.
Сергій Карасевич помер 28 квітня 2026 року під час проходження військової служби в селі Матвіївка Запорізького району Запорізької області.
Олександр Карпович
Олександр Карпович. Вінницька міська рада
Олександр Карпович народився 24 січня 1975 року у Вінниці. Навчався у Вінницькій загальноосвітній школі №35. Здобув освіту у Вінницькому кооперативному технікумі за спеціальністю "Товарознавство і комерційна діяльність". Також навчався в Українському навчальному науково-прикладному інституті управління "Укрінвестконверсія".
У 1997 році проходив військову службу за контрактом. Упродовж життя працював у різних сферах: у службах цивільного захисту, водієм, експедитором та охоронцем.
Понад 20 років Олександр Карпович проживав із родиною у Стрижавці. Разом із дружиною виховував сина.
У травні 2025 року його призвали на військову службу. Старший сержант Олександр Карпович служив техніком відділення з підготовки бойового спорядження відділу інженерно-авіаційного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів 11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина 2382.
Олександр Карпович загинув 24 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гірськ Корюківського району Чернігівської області.
1 травня 2026 року з військовослужбовцем попрощалися у Стрижавці. Поховали Олександра Карповича на кладовищі у Коло-Михайлівці. У військовослужбовця залишилися дружина, син та мати.
Олександр Кравець
Олександр Кравець. Вінницька міська рада
Олександр Кравець народився 17 січня 1993 року. Був жителем села Гунька Немирівської громади. Загинув 14 грудня 2024 року під час виконання військового обов’язку.
Олександр Ізерт
Олександр Ізерт був жителем села Олександрівка. Йому було 52 роки.
Чоловік загинув 30 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Андронівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
У військовослужбовця залишилися мати, син, брат, братова, племінники, рідні та близькі.
Костянтин Семенюк
Костянтин Семенюк працював у СО "Вінницькі міські електричні мережі". З 29 листопада 2023 року проходив службу у лавах Збройних сил України у складі військової частини А4962.
24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Костянтин Семенюк отримав поранення. Згодом військовослужбовець помер.
Олександр Сорокопуд
Олександр Сорокопуд народився 26 вересня 1981 року. Був жителем міста Погребище. Служив стрільцем-санітаром 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини.
Олександр Сорокопуд загинув 1 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
Сергій Камнєв
Сергій Камнєв народився 21 червня 1974 року в Ладижині. Навчався у загальноосвітній школі №3. Здобув професію електрогазозварювальника у професійно-технічному училищі міста Українка.
Восени 1992 року Сергія Камнєва призвали на строкову військову службу. Службу завершив у званні сержанта. З 2001 по 2021 рік працював електрогазозварювальником на Ладижинській ТЕС, з 2021 по грудень 2023 року — у товаристві "Гарант ЛТД".
21 січня 2024 року Сергія Камнєва призвали до лав Збройних Сил України. Служив у званні сержанта на посаді стрільця стрілецького батальйону.
З 2 квітня 2024 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що Сергій Камнєв загинув поблизу населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.
7 травня 2026 року з Сергієм Камнєвим попрощалися у Ладижині.
Віталій Біленький
Віталій Біленький народився 25 серпня 1986 року у Ладижині. Шкільні роки провів у місті Теплодар Одеської області. Згодом навчався в Одеському економічному університеті, де здобув фах економіста.
Після університету працював за спеціальністю. З 2015 по 2024 рік перебував за кордоном.
У листопаді 2024 року Віталій Біленький добровільно долучився до війська. Був військовослужбовцем Збройних сил України, мав звання капрала поліції.
Під час служби був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест", відзнакою Президента України "За оборону України" та нагрудним знаком "Знак пошани" Міністерства оборони України.
Віталій Біленький загинув 5 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Костянтинівки Краматорського району Донецької області.
Сергій Вусатий
Сергій Вусатий. Вінницька міська рада
Сергій Вусатий народився 14 червня 1974 року. Був жителем села Сугаки.
У 2016 році Сергій Вусатий вступив до лав Збройних сил України. Був учасником бойових дій. Помер 4 травня 2026 року.
Микола Вилянський
Микола Вилянський народився 28 липня 1978 року. Був жителем села Пороги Ямпільської громади.
28 серпня 2025 року Миколу Вилянського призвали на військову службу. Солдат служив стрільцем-снайпером у 66 окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ ЗСУ.
Микола Вилянський помер 2 травня 2026 року внаслідок гострої серцевої недостатності.
6 травня 2026 року з військовослужбовцем попрощалися у селі Пороги. У Миколи Вилянського залишилися донька та онуки.
Андрій Михайлюк
Андрій Михайлюк народився 22 грудня 1990 року. Навчався у Браїлівському ліцеї імені Володимира Забаштанського та у Вінницькому ліцеї. Строкову службу проходив на Дніпропетровщині у лавах МВС.
У цивільному житті працював будівельником в Ірпені, а також на елеваторі у Жмеринці. У 2014 році брав участь в антитерористичній операції.
14 лютого 2025 року Андрія Михайлюка призвали до лав Збройних сил України. Старший солдат служив гранатометником у складі аеромобільного підрозділу 79 окремої десантно-штурмової бригади.
Андрій Михайлюк загинув 9 червня 2025 року під час бою поблизу населеного пункту Костянтинопіль Волноваського району Донецької області. Майже рік військовослужбовець вважався безвісти зниклим.
У Андрія Михайлюка залишилися батьки, дружина, четверо дітей, брати та сестри.
Олександр Фельчин
Олександр Фельчин народився 22 січня 1974 року. Був жителем села Ломазів.
Із 2024 року військовослужбовець вважався безвісти зниклим. За результатами ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
Олександр Фельчин загинув 25 лютого 2024 року в районі населеного пункту Орлівка Покровського району Донецької області. Поховали захисника 28 квітня 2026 року в селі Ломазів.
Анатолій Біланчук
Анатолій Біланчук був жителем Жмеринської громади. Мав псевдо "Грек". Народився у селі Очитків Оратівського району. У дитинстві разом із родиною переїхав до села Коростівці.
Навчався у Коростівецькій школі. Згодом у Браїлівському ліцеї здобув фах тракториста-машиніста та слюсаря. Тривалий час проживав у Києві, працював, займався садівництвом. Виховував двох синів.
У вересні 2023 року Анатолій Біланчук долучився до лав Збройних сил України. Служив у 29 окремій важкій механізованій бригаді. Під час служби в районі Бахмута отримав поранення та контузію, після чого проходив реабілітацію.
20 січня 2025 року його мобілізували вдруге. Військовослужбовець був розвідником 1 зенітного артилерійського відділення зенітно-артилерійського взводу військової частини А2960.
Із 14 лютого 2025 року Анатолій Біланчук вважався безвісти зниклим. Згодом родина отримала офіційне сповіщення про його загибель.
Анатолій Біланчук загинув 14 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Успенівка Покровського району Донецької області.
У військовослужбовця залишилися батьки, двоє синів, сестра, рідні та близькі.
Богдан Мірошник
Богдан Мірошник народився 3 липня 1997 року в селі Могилівка. Навчався у місцевій школі. Згодом вступив до Вінницького технікуму харчової промисловості, де здобув спеціальність оператора харчових технологій.
Після навчання певний час працював у Польщі, згодом повернувся в Україну.
24 листопада 2024 року Богдана Мірошника призвали до лав Збройних сил України. Після навчання з квітня 2025 року він проходив службу в одній із тилових військових частин Вінницької області.
З 25 січня 2026 року виконував бойові завдання у складі 33 бригади на Покровському напрямку. Пізніше був передислокований до Харківської області, де служив оператором безпілотних літальних апаратів у 2 взводі ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини А4447.
29 квітня 2026 року Богдан Мірошник потрапив до госпіталю у Харкові через стан здоров’я, де помер. У військовослужбовця залишилися мати, сестра, племінниця, рідні та близькі.
Олексій Супрунець
Олексій Супрунець народився 27 червня 1997 року в селі Цівківці Хмельницької області. Там провів дитинство і юність, закінчив місцеву школу.
Згодом навчався у Вінницькому національному технічному університеті, де здобув вищу освіту за спеціальністю "Комп’ютеризовані оптико-інформаційні системи".
Працював на науково-виробничому підприємстві "ВТН", а також на вінницькій фабриці з виготовлення тактичного взуття для військовослужбовців "Стимул".
1 серпня 2024 року Олексій Супрунець став на військову службу. Пройшов підготовку у Дніпрі, після чого виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках.
Служив кулеметником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А1619.
Олексій Супрунець загинув 6 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пушкіне Покровського району Донецької області внаслідок штурмових дій противника.
Військовослужбовець вважався зниклим безвісти. У травні 2026 року за результатами ДНК-експертизи підтвердили його загибель. 6 травня 2026 року з Олексієм Супрунцем попрощалися у селі Лаврівка Стрижавської громади.
У військовослужбовця залишилися дружина, двоє синів та батьки.
Вадим Левчук
Вадим Левчук народився 30 жовтня 1977 року. Був уродженцем Сестринівки, випускником Сестринівської школи 1994 року.
25 лютого 2022 року став на військову службу. Проходив службу у складі 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, військова частина А0686.
Брав участь у бойових діях поблизу села Посад-Покровське Херсонського району Херсонської області, а також у звільненні Херсона. Під час виконання бойових завдань отримав поранення. У 2023 році був звільнений з військової служби за станом здоров’я.
2 вересня 2025 року Вадима Левчука вдруге мобілізували до лав Збройних сил України. Служив у складі 60 окремої артилерійської бригади на посаді командира гармати.
Вадим Левчук помер від отриманих поранень. 7 травня 2026 року з військовослужбовцем попрощалися у Вінниці. Поховали Вадима Левчука на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Віталій Кавун
Віталій Кавун народився 2 вересня 1985 року. Був жителем села Ковалівка Немирівської громади. Служив у лавах Збройних Сил України. Згодом був демобілізований за станом здоров’я.
Віталій Кавун помер 4 травня 2026 року. 6 травня 2026 року з ним попрощалися у Немирові та селі Ковалівка. Поховали Віталія Кавуна на кладовищі села Ковалівка.
Кирило Оберлянд
Кирило Оберлянд народився 21 січня 1993 року. Був прийнятий на військову службу Вінницьким РТЦК та СП. Служив оператором 1 відділення 1 взводу роти протитанкових ракетних комплексів.
Військовослужбовець виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 17 липня 2025 року під час бою внаслідок штурмових дій противника у населеному пункті Товсте Волноваського району Донецької області.
Віктор Кузьминецький
Віктор Кузьминецький народився у 1977 році. Був жителем села Ободівка Ободівської громади. Служив гранатометником у складі механізованого підрозділу Збройних сил України.
Віктор Кузьминецький загинув 9 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області.
Дмитро Гута
Дмитро Гута був військовослужбовцем Збройних Сил України. За інформацією громади, тривалий час його чекали додому. Згодом стало відомо про загибель військовослужбовця.
Вадим Борцов
Вадим Борцов народився у 1974 році. Був жителем села Северинівка.
Молодший сержант Вадим Борцов служив командиром бойової машини — командиром механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти.
Військовослужбовець вважався зниклим безвісти. За результатами ДНК-експертизи ідентифікували, що він загинув 23 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі Бахмута Донецької області.
Ігор Шевченко
Ігор Шевченко народився 19 листопада 1993 року. Був жителем Піщанської громади.
У вересні 2025 року Ігоря Шевченка призвали на військову службу. Мав звання солдата. Служив стрільцем 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону "Шквал".
Ігор Шевченко загинув 4 травня 2026 року біля села Новосергіївка Ізюмського району Харківської області під час виконання обов’язків військової служби.
Дмитро Кравченко
Дмитро Кравченко народився 31 жовтня 1987 року у Вінницьких Хуторах. Після закінчення місцевої школи навчався у Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА за спеціальністю "Економіст підприємства".
Працював у будівельній сфері. Захоплювався шахами та риболовлею.
Узимку 2024 року Дмитро Кравченко став на військову службу. Був старшим стрільцем кулеметного взводу 158 окремої механізованої бригади. Загинув 8 серпня 2025 року на Курському напрямку. Йому було 37 років.
Віталій Сиротенко
Віталій Сиротенко народився 18 квітня 1974 року. Був жителем села Мазурівка Тульчинської громади.
Старший сержант Віталій Сиротенко служив стрільцем — помічником гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини.
Віталій Сиротенко загинув 23 липня 2024 року під час штурму позиції "Сомалі" в районі населеного пункту Вовче Покровського району Донецької області.
Василь Васютинський
Василь Васютинський був жителем села Іванівці Барської громади. У вересні 2022 року став на військову службу до лав Збройних сил України. Мав звання солдата.
Служив водієм-слюсарем ремонтного відділення бронетанкової техніки військової частини А5057. Займався ремонтом та відновленням бойової техніки.
Василь Васютинський помер 5 травня 2026 року під час виконання службових обов’язків у місті Павлоград. У військовослужбовця залишилися дружина, рідні, близькі, друзі та побратими.
Сергій Домаркас
Сергій Домаркас був захисником України із Жмеринської громади. Військовослужбовець загинув у ході російсько-української війни.
