За інформацією: Суспільне Вінниця.
Сержанти Руслан Гнатюк (ліворуч) та Олег Постовий. Вінницька міська рада
17 серпня у Вінниці прощаються із двома військовослужбовцями — сержантами Русланом Гнатюком та Олегом Постовим. Обоє стали на захист України після початку повномасштабного вторгнення.
Про це повідомили на сайті Вінницької міської ради.
Руслан Гнатюк
Руслан Анатолійович Гнатюк народився 5 квітня 1979 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №26 здобув професію автослюсаря.
Професійне життя Руслана Гнатюка було пов’язане з виробничою сферою Вінниці. Свого часу він працював на підприємстві «Ларіс». Останнім цивільним місцем роботи стало ПрАТ «Вінницька харчосмакова фабрика», де він виконував обов’язки електрогазозварювальника.
«Усі знали Руслана як веселого й надзвичайно чуйного хлопця. В його душі не було місця для злості чи заздрощів, — розповіла братова полеглого захисника Ірина. — Здавалося, він міг обійняти цілий світ, зігріти та розрадити кожного… Руслан понад усе цінував родину. Він дуже любив свого брата, тішився племінникам. А ще — щиро мріяв, щоб батьки жили якомога довше, не хворіли й ніколи не знали горя…»
Улітку 2025 року Руслан Гнатюк добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Свою військову службу розпочав стрільцем у 120 окремій бригаді Сил територіальної оборони.
Згодом військовослужбовець продовжив службу у 3 окремій штурмовій бригаді. За мужність та високий професіоналізм у боях Руслан Гнатюк отримав звання молодшого сержанта та відзнаку президента України «За оборону України».
«Він ніколи не ховався від армії й відкрито йшов назустріч своїй долі. Відчував, що саме так зможе сплатити синівський борг перед країною», — кажуть рідні Руслана.
Свій останній бій Руслан Гнатюк прийняв 30 липня 2026 року поблизу міста Лиман Краматорського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 47 років.
Церемонія прощання з Русланом Гнатюком розпочнеться о 10:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Чин поховання відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олег Постовий
Олег Анатолійович Постовий народився 23 грудня 1972 року у Вінниці. У рідному місті закінчив середню школу №1. Паралельно здобув музичну освіту за класом баяна.
Після школи Олег вирішив пов’язати своє майбутнє з промисловою діяльністю. Він закінчив Вінницький залізничний технікум, нині — Вінницький транспортний фаховий коледж. Після навчання пройшов строкову армійську службу та розпочав трудовий шлях.
Професійне життя Олега Постового було різноманітним. Він виготовляв меблі, працював експедитором та на інших підприємствах міста. Останнім місцем його роботи став завод із виготовлення бетонних розчинів.
Олег також був батьком донечки.
«Життєрадісний, щедрий, людина слова та діла, яка завжди була готова віддати останню сорочку. Таким залишився в пам’яті Олег. Для мене він був не лише старшим братом, а й найкращим другом і порадником, — розповів брат Юрій. — Він був надійним в усьому, наче скеля, а в його душі завжди жила музика. Брат чудово грав на багатьох музичних інструментах, хоча й нечасто тішив нас своїм виконанням».
У грудні 2024 року Олег Постовий став на оборону України. У званні сержанта він виконував бойові завдання у складі 70 окремої бригади підтримки на Слов’янському напрямку.
13 серпня 2026 року серце військовослужбовця зупинилося. Олег Постовий загинув у віці 53 років.
Церемонія прощання з Олегом Постовим розпочнеться о 10:00 за адресою: вулиця Академіка Янгеля, 4, «Реквієм Хол». Об 11:30 прощання продовжиться у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
