За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
Протягом тижня, із 27 липня по 2 серпня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 40 військовослужбовців із Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Анатолій Вакарчук
Анатолій Вакарчук. Тульчинська РДА
Анатолій Вакарчук народився 6 березня 1993 року та проживав у селі Гарячківка на Вінниччині, повідомили на Facebook-сторінці Тульчинської РДА.
Чоловіка призвали до війська по мобілізації. Анатолій мав звання молодший сержант та служив головним сержантом-командиром мотопіхотного відділення.
20 липня 2026 року під час виконання завдання Анатолій Вакарчук дістав поранення. Його госпіталізували до військово-медичного клінічного центру Північного регіону у Харкові.
Анатолій Вакарчук помер у лікарні 26 липня 2026 року. Йому було 33 роки.
Анатолій Короп
Анатолій Короп. Шаргородська громада
Анатолій Короп народився 18 жовтня 1976 року та мешкав у селі Борівське на Вінниччині, розповіли на сайті Шаргородської громади.
Із вересня 2022 року чоловік долучився до Сил оборони України. Анатолій мав звання старшого солдата та служив у роті військової частини.
Про смерть Анатолія Коропа повідомили 29 липня 2026 року.
Оборонця поховали на Алеї Героїв Шаргородського кладовища 31 липня 2026 року.
Андрій Єлізаров
Андрій Єлізаров. Хмільницька міська рада
Андрій Єлізаров народився 19 січня 1992 року у Хмільнику на Вінниччині, повідомили на Facebook-сторінці Хмільницької міської ради.
У серпні 2024 року оборонець зник безвісти на Донеччині. У липні 2026 року експертиза підтвердила, що Андрій Єлізаров загинув 2 серпня 2024 року поблизу Калинівки.
Андрій Заєць
Андрій Заєць. Немирівська міська рада
Андрій Заєць народився 9 червня 1966 року, розповіли у Немирівській міській раді у Facebook.
Чоловік мешкав у Немирові.
Оборонця вважали безвісти зниклим, поки експертиза не підтвердила загибель Андрія Зайця 18 лютого 2024 року.
30 липня 2026 року чоловіка поховали у Немирові.
Андрій Собко
Андрій Собко. Вінницька міська рада
Андрій Собко народився 18 вересня 1987 року у Вінниці. Після закінчення школи здобув спеціальність шевця-закрійника у Вінницькому професійно-технічному училищі №19. Деякий час Андрій працював за фахом, проте пізніше працював із електрикою та ремонтом побутового обладнання.
Андрій Собко долучився до лав Збройних Сил України в лютому 2026 року. Він виконував бойові завдання у складі 144-ї окремої механізованої бригади на посаді оператора відділення електронної підтримки взводу радіоелектронної боротьби.
На Херсонському напрямку боєць отримав контузію, наслідки якої призвели до смерті, пояснили у міській раді. Андрій Собко помер 17 липня 2026 року.
28 липня 2026 року Андрія Собка поховали у Вінниці. В оборонця залишилися батьки, сестра та племінниця.
Андрій Степанов
Андрій Степанов. Якушинецька громада
Андрій Степанов народився 25 грудня 1989 року в селі Якушинці, навчався в місцевій школі, повідомили у Facebook громади.
Чоловік здобував освіту у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг — оператор комп’ютерного набору. Далі працював штампувальником на заводі «Маяк», потім працював на заводі «Електричні системи» в’язальником джгутів.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій Степанов приєднався до лав місцевої територіальної оборони. Пізніше, у лютому 2023 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.
Чоловік служив оператором БпЛА.
«За виявлену мужність та успішне виконання бойових завдань Андрій Степанов був нагорожений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», також отримав відзнаку командування 61-ї окремої механізованої Степової бригади», — розповіли в громаді.
Андрій Степанов загинув 11 липня 2026 року поблизу Новоселівки на Запоріжжі.
29 липня 2026 року чоловіка поховали на Якушинецькому кладовищі.
Антон Ткачук
Антон Ткачук. Ігор Соць/Facebook
Антон Ткачук народився 1996 року в селі Сиваківці на Вінниччині, повідомив на Facebook-сторінці голова Турбівської громади Ігор Соць.
Чоловік служив у лавах бригади НГУ «Азов», був кулеметником у 3 батальйоні оперативного призначення. Антов мав звання старшого солдата.
Оборонець загинув 27 липня 2026 року поблизу Добропілля на Донеччині під час бойового завдання.
Антона Ткачука поховали 30 липня 2026 року в Сиваківцях. Йому було 29 років.
Валерій Телевний
Валерій Телевний. Дашівська громада
Валерій Телевний проживав на Вінниччині, розповіли у Facebook Дашівської громади.
Із березня 2026 року оборонця вважали зниклим безвісти. Наприкінці липня цього ж року експертиза підтвердила його загибель.
30 липня 2026 року Валерія Телевного поховали у селищі Дашів на Вінниччині.
Василь Гуцало
Василь Гуцало. Олександр Ковінько/Facebook
Василь Гуцало народився 13 січня 1990 року у Вінниці, розповів начальник Вороновицької громади Олександр Ковінько у Facebook.
За словами керівника, рано втратив батька, тому його самотужки виховувала мама.
З 2011 року Василь проходив військову службу за контрактом, брав участь в антитерористичній операції на Луганщині, а з початку повномасштабного вторгнення знову став на захист України.
Оборонець служив сапером у складі 5 окремої важкої механізованої бригади.
5 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко на Донеччині Василь зник безвісти.
«Понад півтора року рідні жили між надією та болем, допоки за результатами ДНК-експертизи не було підтверджено загибель Захисника», — повідомили у громаді.
Василя Гуцала поховали 31 липня 2026 року в селі Тростянець на Вінниччині.
Василь Кардаш
Василь Кардаш. Погребищенська міська рада
Василь Кардаш народився 12 січня 1998 року в селі Новофастів на Вінниччині, розповіли на сайті Погребищенської міської ради.
З 2004 по 2013 рік навчався у Новофастівській середній школі.
Після її закінчення у 2013 році вступив до Державного професійно-технічного навчального закладу «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу», де здобув спеціальність «Столяр будівельний та верстатник деревообробних верстатів».
У 2016 — 2025 роках працював охоронником ТОВ «УБА-БЕЗПЕКА» у Києві.
17 жовтня 2025 року Василя мобілізували до лав Збройних сил України.
Оборонець загинув 30 квітня 2026 року в бою поблизу Малинівки на Дніпропетровщині.
30 липня 2026 року Василя Кардаша поховали у Новофастові.
Василь Тарнавський
Василь Тарнавський. Барська міська рада
Василь Тарнавський народився у 1991 році у селі Киянівка на Вінниччині, повідомили на сайті Барської міської ради.
Чоловік добровільно долучився до війська після початку повномасштабного вторгнення РФ. Василь мав звання молодшого сержанта та служив навідником у 79 окремій десантно-штурмовій бригаді.
Оборонець загинув 7 травня 2025 року під час бою в районі Костянтинополя на Донеччині.
Василя Тарнавського поховали 31 липня 2026 року в Киянівці на Вінниччині.
Василь Якимишин
Василь Якимишин. Віталій Драган/Facebook
Василь Якимишин народився 1 січня 1973 року у селі Бирлівка на Вінниччині, повідомив у Facebook голова Бершадської громади Віталій Драган.
Чоловік навчався у місцевій школі. Після закінчення Немирівського будівельного технікуму здобув професію будівельника.
«Упродовж життя сумлінно працював, користувався повагою серед колег, друзів і односельців як відповідальна, працьовита та щира людина», — розповіли в громаді.
У червні 2024 року Василь Якимишин долучився до Сил оборони України. Із серпня того ж року його вважали зниклим безвісти. Після майже двох років очікування, ідентифікація підтвердила, що оборонець загинув 10 серпня 2024 року біля Желанного на Донеччині.
Василя Якимишина поховали 31 липня 2026 року в Бирлівці на Вінниччині.
Віктор Ходак
Віктор Ходак. Тульчинська РДА
Віктор Ходак народився 10 травня 1995 року та проживав у слеі Клебань, розповіли в Тульчинській РДА у Facebook.
Після закінчення Клебанської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів вступив до Вінницького державного педагогічного університету, де здобув фах учителя географії. У 2018–2019 роках проходив строкову військову службу. Пізніше працював на підприємстві «Електричні мережі» у місті Вінниця, де зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний і працьовитий працівник, розповіли в РДА.
Чоловіка призвали до війська 26 лютого 2022 року. Віктор служив старшим водієм міномета у механізованому батальйоні, мав звання старшого солдата.
Віктор Ходак загинув 24 липня 2026 року під час виконання бойового завдання біля П’ятихаток на Запоріжжі.
Оборонця поховали 31 липня 2026 року в Клебані на Вінниччині.
Володимир Карака
Володимир Карака. Тростянецька селищна громада
Володимир Карака народився 27 травня 1991 року в селі Летківка, повідомили на сайті Тростянецької селищної громади.
Навчався в Ободівській школі-інтернаті та Вороновицькому професійно-технічному училищі. Працював зварювальником в АКПП «Перемога», на підприємстві МХП, за кордоном, а згодом — робітником із благоустрою в Тростянецькій селищній комунальній установі з благоустрою.
У червні 2024 року Володимир став до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником у складі 8-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Із 17 вересня 2025 року Захисник вважався зниклим безвісти. Згодом було встановлено, що він загинув під час виконання бойового завдання поблизу Торецького на Донеччині.
Володимира Караку поховали 29 липня 2026 року на Витягайлівському кладовищі в селищі Тростянець на Вінниччині.
Володимир Толстіков
Володимир Толстіков. Гайсинська громада
Володимир Толстіков народився 11 грудня 1974 року у Макіївці на Донеччині, повідомили на сайті Гайсинської громади.
Закінчив місцеву школу, здобув вищу економічну освіту в Донецькому політехнічному інституті. Працював менеджером зі збуту в приватній компанії, проживав у Києві.
У червні 2024 року Володимира призвали до війська. Він служив солдатом, номером обслуги у 153 окремій механізованій бригаді.
Від початку лютого 2025 року його вважали зниклим безвісти після виконання завдання на Донеччині. Експертиза ДНК підтвердила, що Володимир Толстіков загинув 7 лютого 2025 року під час переміщення між спостережними пунктами поблизу Срібного на Донеччині.
Володимира Толстікова поховали 28 липня 2026 року на Новій Алеї Слави у Гайсині.
Денис Лисак
Денис Лисак. Барська міська рада
Денис Лисак народився 1982 року у селі Слобода-Гулівська, повідомили на сайті Барської міської ради.
У травні 2023 року чоловік долучився до Сил оборони. Служив гранатометником, мав звання солдата.
Чоловіка майже три роки вважали безвісти зниклим, поки експертиза не підтвердила, що Денис Лисак загинув 4 листопада 2023 року біля Синьківки на Харківщині.
Оборонця поховали 1 серпня 2026 року в селі Гулі на Вінниччині.
Дмитро Маркушевський
Дмитро Маркушевський. Калинівська міська рада
Дмитро Маркушевський народився 28 жовтня 1981 року в селі Писарівка на Вінниччині, розповіли на сайті Калинівської міської ради.
Він навчався у загальноосвітній школі №2 у Калинівці, а пізніше вступив до Іллінецького аграрного технікуму. Відслуживши строкову службу в армії, Дмитро вирішив не повертатися до навчання. Він працював за кордоном, а у 2011 році остаточно повернувся в Україну та влаштувався на роботу на станцію технічного обслуговування у Вишгороді.
У 2015 році Дмитро добровільно долучився до війська. За даними міськради, він приховував від рідних, що перебуває на передовій, і лише з часом зізнався мамі.
З початком повномасштабного вторгнення Дмитро разом із братом знову долучився до Сил оборони. Наприкінці 2022 року чоловік отримав важке поранення та сильну контузію. Через проблеми зі здоров’ям його демобілізували.
У Калинівці через стан здоров’я йому відмовили у поверненні на службу. Тоді Дмитро поїхав до Вишгорода, де працював раніше, приховав від комісії свої важкі поранення та повернувся до лав Збройних Сил України, розповіли в міській раді. Він повернувся на фронт, щоб захистити майбутнє своєї родини та країни, і віддав за це найдорожче — своє життя.
У серпні 2024 року зв’язок із Дмитром припинився. У липні 2026 року судово-медична експертиза підтвердила факт смерті.
Дмитра Маркушевського поховали 28 липня 2026 року в Корделівці на Вінниччині. У Героя залишилися мама, двоє дітей, брат, який після звільнення з полону, знову став на захист України, та дві сестри.
Дмитро Сорока
Дмитро Сорока. Тульчинська РДА
Дмитро Сорока народився 10 грудня 1986 року народження та проживав у селі Тернівка Крижопільської громади, повідомили на сайті Тульчинської РДА.
Чоловік мав звання молодшого сержанта та служив командиром стрілецького взводу.
Його вважали безвісти зниклим, поки ДНК експертиза підтвердила, що Дмитро Сорока загинув 28 червня 2025 року біля Веселого на Донеччині.
Іван Бондар
Іван Бондар. Світлана Нич/Facebook
Іван Бондар народився 28 липня 1980 року та проживав у селі Попова Гребля на Віннччині, повідомила у Facebook Світлана Нич.
Із 2023 року оборонця вважали безвісти зниклим. Після майже трьох років експертиза підтвердила загибель Івана Бондара.
22 липня 2026 року тіло чоловіка поховали у Чечельницькій громаді на Вінниччині.
Ігор Бондар
Ігор Бондар. Уланівська громада
Ігор Бондар народився 12 червня 1969 року та проживав у селі Рогинці на Вінниччині, повідомили в Уланівській громаді у Facebook.
Чоловіка вважали безвісти зниклим, поки експертиза не підтвердила, що Ігор загинув 9 квітня 2024 року біля Новокалинового на Донеччині.
31 липня 2026 року Ігоря Бондаря поховали у Рогинцях.
Максим Гречка
Максим Гречка. Тульчинська РДА
Максим Гречка народився 30 травня 2006 року в селі Зянківці у Брацлавській громаді, повідомили в Тульчинській РДА у Facebook.
Чоловік мав звання солдата та служив оператором БпЛА у батальйоні безпілотних систем.
Максим отримав поранення 15 червня 2026 року. Його лікували у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону у Львові, проте 14 липня 2026 року Максим Гречка помер у лікарні.
Оборонця поховали 29 липня 2026 року в Брацлавській громаді. Йому було 20 років.
Максим Кордон
Максим Кордон. Вінницька міська рада
Максим Кордон народився 14 вересня 1992 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої школи №10 одразу розпочав працювати. До мобілізації його професійна діяльність була пов’язана зі сферою охорони.
До лав Збройних сил України він став взимку 2025 року. Проходив службу стрільцем у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. За сумлінне виконання бойових завдань, мужність і відвагу військового нагородили відомчою відзнакою «Захисники Сходу».
Свій останній бій воїн прийняв 11 липня поблизу села Українське Чугуївського району Харківської області, де загинув під час виконання бойового завдання.
28 липня 2026 року Максима Кордона поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Микола Зарванський
Микола Зарванський. Світлана Нич/Facebook
Микола Зарванський народився 11 вересня 1974 року в селі Луги, повідомила у Facebook Світлана Нич.
На початку повномасштабної війни, 8 березня 2022 року, Микола став до лав захисників України. Він служив у 110 окремій механізованій бригаді, 3 окремому саперному батальйоні.
Микола Зарванський загинув 15 квітня 2022 року поблизу Новобахмутівки на Донеччині. Його загибель підтвердили через понад чотири роки.
Тіло чоловіка повернули до Чечельницької громади 30 липня 2026 року.
Микола Мураховський
Микола Мураховський. Світлана Нич/Facebook
Микола Мураховський проживав у Чечельницькій громаді на Вінниччині, повідомила Світлана Нич у Facebook.
«Висловлюємо щирі та глибокі співчуття родині, близьким, друзям і всім, хто знав та любив Михайла», — прокоментували в громаді.
Оборонця поховали 29 липня 2026 року на католицькому кладовищі у Чечельнику.
Олег Захарчук
Олег Захарчук. Оратівська громада
Олег Захарчук народився 1980 року та проживав у селі Човновиця на Вінниччині, розповіли на Facebook-сторінці Оратівської селищної громади.
Чоловік служив у лавах Збройних сил України.
Оборонець помер 26 липня 2026 року — за даними громади, у нього зупинилася серце після важкої хвороби.
31 липня 2026 року Олега Захарчука поховали в селі Човновиця.
Олександр Кучер
Олександр Кучер. Геннадій Глухманюк/Facebook
Олександр Кучер народився 2002 року та проживав у селі Григорівка на Вінниччині, повідомив у Facebook голова Могилів-Подільської громади Геннадій Глухманюк.
Чоловік служив старшим водієм у медичній роті НГУ.
Олександр загинув 5 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в Харківській області.
Оборонця поховали 1 серпня 2026 року на міському кладовищі в Могилів-Подільському.
Олександр Рафалович
Олександр Рафалович. Погребищенська міська рада
Олександр Рафалович народився 14 квітня 1969 року у селі Борщагівка, розповіли на сайті Погребищенської міської ради.
У 1975-1985 роках навчався в Борщагівській середній школі. У Білоцерківському професійно-технічному училищі №5 здобув професію токар, водій-механік. Зокрема, Працював токарем на Білоцерківському заводі «Первомайськ».
Чоловіка призвали на службу 4 березня 2022 року. Оборонець служив оператором-електриком директриси БМП полігону.
Олександр Рафалович загинув 15 грудня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу біля Новооленівки на Донеччині.
1 серпня 2026 року чоловіка поховали в селі Борщагівка на Вінниччині.
Олександр Шідловський
Олександр Шідловський. Тульчинська РДА
Олександр Шідловський народився 17 грудня 1982 року в селі Миролюбівка на Вінниччині, розповіли в Тульчинській РДА у Facebook.
Чоловік мав звання штаб-сержант та служив водієм-санітаром медичного пункту батальйону безпілотних систем спеціального призначення.
Оборонець загинув 27 липня 2026 року біля Новомиколаївки на Запоріжжі.
Олександр Яременко
Олександр Яременко. Вінницька міська рада
Олександр Яременко народився 9 березня 1973 року у Хмільнику. Після закінчення місцевої школи здобув вищу освіту у Вінницькому політехнічному інституті.
Більшу частину професійного життя присвятив агробізнесу, де тривалий час обіймав керівні посади. В останні роки перед мобілізацією працював бригадиром зі збирання меблів на фабриці «Антонік».
На військову службу Олександра Яременка мобілізували у лютому 2025 року. Він служив у лавах першої окремої шляхо-відновлювальної бригади імені князя Лева Державної спеціальної служби транспорту України.
23 липня під час виконання військового обов’язку на Харківщині життя Олександра Яременка обірвалося. Йому було 53 роки.
Олександра Яременка поховали 30 липня 2026 року на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Павло Булах
Павло Булаха. Ігор Соць/Facebook
Павло Булах народився 12 березня 1976 року у Вінниці, повідомив голова Турбівської громади Ігор Соць у Facebook.
Чоловік проживав у селі Нова Прилука в Турбівській громаді.
До початку повномасштабної війни проходив службу в Національній гвардії України у місті Києві. 26 лютого 2026 року став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України.
Павло Булах служив кулеметником механізованого батальйону.
Оборонець загинув 20 липня 2026 року.
28 липня 2026 року Павла Булаху поховали в Новій Прилуці.
Павло Герасимов
Павло Герасимов. Дашівська громада
Павло Герасимов проживав на Вінниччині, розповіли у Дашівській громаді у Facebook.
Чоловік загинув 21 січня 2025 року поблизу Словʼянки на Донеччині під час виконання бойового завдання. Його понад рік вважали зниклим безвісти.
Оборонця поховали 29 липня 2026 року в селі Іванівка.
Павло Кушпіта
Павло Кушпіта. Олег Літвіненко/Facebook
Павло Кушпіта народився 20 червня 1995 року, розповів у Facebook голова Мурафської громади Олег Літвіненко.
Чоловік проживав у селі Клекотина на Вінниччині.
Життя оборонця обірвалося під час проходження служби неподалік Новоіванівки на Дніпропетровщині.
Руслан Беляєв
Руслан Беляєв. Ігор Соць/Facebook
Руслан Беляєв народився 18 серпня 1980 року та проживав у селі Сиваківці, розповів голова Турбівської громади Ігор Соць у Facebook.
Чоловік мав звання солдата та служив кулеметником у стрілецькій роті.
Оборонець загинув 9 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання біля Новоекономічного на Донеччині. Майже рік його вважали безвісти зниклим.
Руслана Беляєва поховали 1 серпня 2026 року в Сиваківцях.
Руслан Гайдамака
Руслан Гайдамака. Барська міська рада
Руслан Гайдамака народився 1990 року та прожив у селі Міжлісся на Вінниччині, повідомили на сайті Барської міської ради.
Чоловік мав звання старшого сержанта. Оборонець служив командиром автомобільного відділення підвозу боєприпасів у 115 окремій механізованій бригаді.
«Його серце перестало битися 1 травня 2026 року під час виконання складного бойового завдання біля населеного пункту Мирне Ізюмського району Харківської області», — повідомили в міській раді.
30 липня 2026 року Руслана Гайдамаку поховали у Міжліссі. Йому було 36 років.
Руслан Данилюк
Руслан Данилюк. Теплицька селищна рада
Руслан Данилюк народився 23 серпня 1976 року в селі Стражгород, повідомили у Теплицькій селищній раді у Facebook.
Після закінчення Стражгородської школи навчався в Теплицькому ПТУ, де здобув фах механізатора. Згодом створив сім’ю та проживав у селі Розкошівка. До мобілізації працював за фахом у ТОВ «Теплик Агро».
«На долю Руслана випало важке випробування — після передчасної смерті дружини він сам виховував двох дітей, для яких він був надійною опорою та всесвітом», — розповіли в громаді.
У травні 2026 року Руслана Данилюка мобілізували до лав Сил оборони. Чоловік служив стрільцем-номером обслуги у 33 окремому штурмовому полку Сухопутних військ.
Оборонець загинув 28 липня 2026 року поблизу Миколаївки на Донеччині.
Руслана Данилюка поховають 3 серпня 2026 року в Розкошівці.
Руслан Назаренко
Руслан Назаренко. Вінницька міська рада
Руслан Назаренко народився 19 вересня 1986 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №22. Після її закінчення здобув вищу освіту в Національному університеті «Одеська юридична академія». Згодом отримав диплом магістра в Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України, а також завершив навчання у Тернопільському національному економічному університеті за спеціальністю «Облік і аудит».
Понад десять років працював у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Перед початком повномасштабної війни займався адвокатською практикою.
До лав Сил оборони України Руслан Назаренко вступив добровольцем у 2022 році. Як розвідник 61 окремої механізованої Степової бригади виконував бойові завдання на південному та східному напрямках. Брав участь у звільненні Миколаївщини та Херсона, обороняв Соледар і Авдіївку. Під час служби зазнав важкого поранення, пройшов лікування та реабілітацію, після чого повернувся на фронт.
Життя військовослужбовця обірвалося 14 вересня 2024 року під час бою поблизу присілка Руська Конопелька Суджанського району Курської області.
Руслана Назаренка поховали 27 липня 2026 року Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці. У захисника залишилися дружина, донька, син, брат, рідні та близькі.
Сергій Кошель
Сергій Кошель. Жмеринка.City
Сергій Кошель народився та виріс у селі Кам’яногірка, згодом доля привела його до Жмеринки, повідомили у виданні «Жмеринка.City».
Працював водієм тролейбуса спочатку у Вінниці, а пізніше — у Києві. У квітні 2024 року, після смерті матері, Сергій прийняв рішення підписати контракт і добровільно стати на захист України. За плечима вже мав армійський досвід, пройшов військову підготовку у Великій Британії.
Чоловік служив стрільцем у 120 бригаді ТрО, мав позивний «Дід».
Із 17 жовтня 2024 року чоловік вважався безвісти зниклим. Лише експертиза ДНК підтвердила, що воїн загинув того дня під час виконання бойового завдання біля Новосадового на Донеччині.
Сергій Яковлев
Сергій Яковлев. Ірина Репало/Facebook
Сергій Яковлев народився 26 жовтня 1969 року у Вороновиці на Вінниччині, повідомила у Facebook секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.
Після закінчення школи Сергій Вікторович здобув освіту в Глуховецькому училищі, опанувавши спеціальність водія. Згодом пройшов строкову військову службу. Повернувшись до рідного села працював за здобутим фахом.
У 1993 році переїхав до Козятина, ближче до сестри, де продовжив трудовий шлях і розпочав новий етап свого життя.
У липні 2015 року Сергій пішов захищати України та став учасником АТО, а в жовтні 2016 року повернувся додому та знову працював на заводі.
У 2018 році Сергій Вікторович повернувся до війська. Зокрема, оборонець брав участь у звільнені Херсону, воював під Бахмутом, виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
У 2023 році під час виконання бойового завдання Сергій Яковлев дістав поранення та частково втратив зір. Після поранення Сергій Вікторович продовжив службу ближче до рідного дому.
Сергій Яковлев помер 27 липня 2026 року в селі Шендерів на Вінниччині.
«Нагороджений відзнакою президента України «За участь в Антитерористичній операції», медаллю за участь в боях «Світлодарська дуга», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, відзнакою міністерства оборони медаллю «За поранення».
30 липня 2026 року чоловіка поховали на Алеї Слави у Козятині.
Станіслав Коцюруба
Станіслав Коцюруба. Вапнярська громада
Станіслав Коцюруба 10 травня 1993 року у Покровській громаді, повідомили у Вапнярській громаді.
Чоловік навчався у Покровській школі, а пізніше здобув професію тракториста-комбайнера у професійно-технічному училищі №75.
У 2023 році, попри те, що був обмежено придатним до військової служби, Станіслав добровільно став до лав захисників України.
Із червня 2024 року оборонця вважали зниклим безвісти після бою в районі Мирного на Запоріжжі. Пізніше експертиза підтвердила його загибель.
Станіслава Коцюрубу поховали 31 липня 2026 року у Вапнярці, куди переїхала його родина із прифронтового регіону.
Тарас Бескупський
Тарас Бескупський. Геннадій Глухманюк/Facebook
Тарас Бескупський народився 1990 року та проживав у селі Озаринці на Вінниччині, повідомив у Facebook голова Могилів-Подільської громади Геннадій Глухманюк.
Чоловік служив у війську гранатометником у 1 окремому штурмовому полку імені Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».
Із травня 2025 року Тараса вважали безвісти зниклим. Його загибель підтвердили наприкінці липня 2026 року.
Тараса Бескупського поховали 1 серпня 2026 року в Озаринцях.
